Середа, Травень 23Усі Чортківські новини

Мітки: Забути не маємо права

Забути не маємо права – чому варто прочитати книжку Б. Савки

Забути не маємо права – чому варто прочитати книжку Б. Савки

Новини з діаспори
Цей допис завершує біглий перегляд книжки «Забути не маємо права». Далі від автора: «Питаю сам себе про мету писаного. Для страху? Може, для помсти? Хіба мало було того всього і у нас, і в них? Однак пишу, бо так велять мені власна совість і честь. І не тільки мої. Для воріженьків? Щоб не забули вписати в свою історію заподіяні нам кривди, всі наші болі, жалі і вчинений над нами голокост. Своїм – для роздумів і святого обов’язку перед тими, хто впав за нашу сьогоднішню волю, для усвідомлення, що не дарована вона, а вистраждана і завойована кров’ю, муками мільйонів українських патріотів. А ще пишу – таки для того, щоб не втратили пам’яті і пильності, не дали себе ошукати масними словами про співчуття і любов до нас. Сьогоднішній польський шовінізм не кращий від німецького фашизму, бі
Роки перемог і поразок або самокритичне резюме

Роки перемог і поразок або самокритичне резюме

Дописи читачів, Новини з Соцмереж
Аналізуючи з позицій сьогоднішньої зрілості успіхи і трагічні невдачі. Маємо право гордитися тими, хто піднявся на боротьбу, дивуватись їхній силі духу, відданості ідеї визволення України, високому патріотизмові. Одночасно повинні і критично поглянути на причини нашого трагізму. Перш за все вражає легковажність, невміння і небажання обдумувати до кінця результативність своїх дій, необачність і нехлюйство. Люди які пішли в цю боротьбу, готові були в ім’я святої ідеї навіть загинути, але не готові були вміло її вести, щоб вижити і перемогти. Легковажність проявлялася у багатьох аспектах: перш за все – у небажанні пізнати ворога, методи його боротьби, що дало б можливість поставити йому надійний заслін, який у багатьох випадках міг би стати однією з умов успішного протистояння. Мистецтву
Каральна акція НКВС в Кривенькому, що на Чортківщині

Каральна акція НКВС в Кривенькому, що на Чортківщині

Дописи читачів, Історія
З метою поправити ситуацію, більшовицька влада переходить з осені 1944 року до організації посиленого наступу на національно-визвольні сили. Від створення і дислокації по селах гарнізонів внутрішніх військ до винищувальних батальйонів. Розгул енкаведистів став нормою впровадження режиму «визволителів». Каральні акції чинилися не лише проти окремих громадян, а й проти цілих сіл. Так, 21 жовтня 1944 року в село Кривеньке прибула прибула група енкаведистів для виселення сімей членів ОУН і учасників УПА. Завершенню цієї примусової акції перешкодила сільська лоївка, яка з боєм відбила ні в чому не винних людей. Відразу 22 жовтня 1944 року для розправи з непокірним селом була здійснена каральна експедиція, яка має архівне означення «Акція по із’ятію бандітскіх елементов». З Чорткова до села
Забути не маємо права: Страждальная мати героїв з Чортківщини

Забути не маємо права: Страждальная мати героїв з Чортківщини

#, Дописи читачів, Історія
В липні 1945 року, за донесенням сексота в одній із хат Коцюбинчиків були оточені і прийняли бій брати Адам і Касьян Бучани з Товстенького, районний провідник Адам (Бряск) і районний пропагандист Касьян (Граніт). Відстрілявши майже всі набої, із словами – «Прощай, нене Україно!», вбили один одного. Касьян з Адамом були останніми. Тіла повстанців звезли в Товстеньке для опізнання. Серед зігнаних жителів, була і мати братів Бучан. Три її сини загинули на німецько-більшовицькому фронті, а ті два останніх лежали напроти неї ще молоді, а вже такі понівечені. Яка ще страждальна мати могла взяти на себе той нелюдський тягар і стерпіти; не видати імен героїв ні сльозою ні рухом? Протягом 45 і половини 46 років, за різних обставин, загинули майже всі члени Пробіжнянської боївки самооборони,
Ярослав Белінський – командир курення УПА, розстріляний в Чортківській тюрмі

Ярослав Белінський – командир курення УПА, розстріляний в Чортківській тюрмі

Дописи читачів, Історія
Наш сайт Чортків.Онлайн продовжує публікувати історичні матеріали під гаслом:"Забути не маємо права" Чергова стаття про ще одного "Бистрого" Відомо, що на Тернопільщині з 1943 по 1945 роки діяли два бойових курені УПА, командири яких мали псевдоніми «Бистрий». Найбільш відомим був курінь «Сірих вовків», командир – Петро Хамчук з Великих Чорнокунців. Командиром другого куреня був Ярослав Белінський («Бистрий») з Товстенького. Згідно з вказівкою Головного штабу УПА, курені мали визначені терени дій. Перший діяв у південно-західних районах області, другий – у південно-східних. Був ще і третій курінь, командир якого також носив псевдонім «Бистрий». Це провокаційний курінь майора Тернопільського управління КДБ Соколова. Якщо про курінь «Сірих вовків» маємо ряд достовірних підтверджен
Забути не маємо права: Григорій Галушка псевдо “Кат”

Забути не маємо права: Григорій Галушка псевдо “Кат”

Дописи читачів, Історія
Славні Чорнокунецькі села, ніби виткані з однієї основи, ім’я якої – героїка. Ми вже перегорнули з десяток достойників, якими можуть гордитися нащадки, послідовники і земляки. Ніхто не знає в чому коріниться та магія села, що живить пам’ять спадкоємністю традицій, а тому зробимо невеликий відступ в історію; десь так, на півтора тисячі років. Між великими - малими Чорнокунцями та Волею Чорнокунецькою, в полі ближче до Коцюбинчиків є Розбита Могила. За недавніми дослідженнями – цей ритуальний курган, насипали чорні кунці (гуни) для освячення меча Арея. І хоч про цей непереможний нарід, нагадують лише назви сіл і готський історик Йордан; меч Арея був і залишається центровим елементом геральдичної відзнаки ОУН, як символ борні і перемоги. Третій вояка з роду Галушок – Григорій на псевдо
Забути не маємо права: Текля Галушка, псевдо “Могила”. Рідня по крові і за духом

Забути не маємо права: Текля Галушка, псевдо “Могила”. Рідня по крові і за духом

Дописи читачів, Історія, Новини з діаспори
Сестра Степана Галушки –Текля (по чоловікові Мотика), народилася 1915 року у Великих Чорнокунцях. З юних літ кинулася у вир громадсько-політичного життя. Знаючи «принади» польського шовінізму і зазбручанського більшовизму, плекала в собі ненависть до зайд і палку любов до батьківщини. Незважаючи на масові арешти напередодні війни, Текля, симпатик ОУН, успішно співпрацює з станичним Дмитром Пунаком, виконує різні доручення повітового провідника «Біра», який тоді переховувався в Чорнокунцях. 16 травня 1941 року Текля Галушка вступає в члени ОУН. Діє під псевдонімом «Могила». Виконує обов’язки інформатора групи, в яку входили станичний Василь Гайдук, Лука Кузь, Осип Червоняк. Пізніше підпорядковується станичному Антону Боровському, а після його смерті – Гриньку Галушці. Будучи добре за
Забути не маємо права: Степан Галушка – побратим “Бистрого”

Забути не маємо права: Степан Галушка – побратим “Бистрого”

Дописи читачів, Історія
Життєвий шлях Степана Галушки, багато в чому нагадує біографію Петра Хамчука. Народився 1917 року в селі Великі Чорнокунці в незаможній селянській сім’ї. Ходив до тієї ж сільської школи, що й Петро, де директорував той самий Олексій Синенький, який зумів прищепити своїм учням палку любов до України і ненависть до її ворогів; готовність працювати і боротися до загину за волю, за звільнення від іноземного ярма. В 1937 році Степан Галушка закінчує Залуквинську агрономічну школу, що існувала на кошти митрополита А. Шептицького, і повертається в село. В цьому ж році вступає в ОУН, продовжує активно працювати у сільській «Просвіті», «Лузі». Після так званого «визволення» разом з Петром Хамчуком навчається в Чортківській медшколі. Запідозрені в антирадянщині Степан Галушка, Петро Хамчук і В
Забути не маємо права: Чому Петра Колісника, з Чортківщини, так і не признали героєм

Забути не маємо права: Чому Петра Колісника, з Чортківщини, так і не признали героєм

Дописи читачів, Історія
Поруч із Петром Хамчуком завжди і всюди – у боях, рейдах, на відпочинку – був його односельчанин Петро Колісник. Як казали повстанці – тінь і права рука «Бистрого». За браком даних нема можливості описати його бойовий шлях, відомо лише, що був з Хамчуком від початку і до кінця бойових дій;  якийсь час очолював «залізну чоту»; був сміливим, рішучим, винахідливим розвідником та особистим ординантом «Бистрого». Після розпуску куреня Петро Колісник з фальшивими документами під прізвищем Петро Черниш до 1952 року проживав у Києві і працював на заводі. Деяке світло на особу Петра Колісника та його участь в УПА проливає відповідь Тернопільського СБУ братові Семену Коліснику. Не звернувши увагу на дату, можна було б подумати, що писано в Брєжнєвські часи. Але ж ні. Дата 22 червня 1998 року пі
21 січня – річниця загибелі українського героя, пам’ятник якому встановлено в середмісті Чорткова

21 січня – річниця загибелі українського героя, пам’ятник якому встановлено в середмісті Чорткова

#, Дописи читачів, Історія
"Сірі вовки" - такий криптонім обрала сотня Петра Хамчука на псевдо «Бистрий». «СІРІ ВОВКИ» Білі села горять, ніжний цвіт молодий Відправляють рабами служити У далеку Німеччину. Боже святий, Як це лихо страшне пережити! Та крізь дим і вогонь, через терни війни Йде у бій. «Ще не вмерла» співає. За чотою чота, курінь «Сірі вовки». Їх на подвиги «Бистрий» взиває. Любі поле і ліс, дорогий рідний край, Довгий шлях боротьби за свободу І прокляття: «Фашисте, чужинцю, вмирай!» — З уст того, хто був сам із народу. Переможні бої нездоланних стрільців З окупантами, з більшовиками Надихали людей. І до їхніх рядів Все нові добровольці ставали. Слава «Бистрого» линула волі крилом. Йому вірили, звістки чекали. Славні подвиги хвилею мчали кругом, Як повітря, їх люди ковтал

Privacy Preference Center

Close your account?

Your account will be closed and all data will be permanently deleted and cannot be recovered. Are you sure?