Неділя, Січень 21Інтернет портал твого міста

Мітки: Ярослав Свистун

21 січня – річниця загибелі українського героя, пам’ятник якому встановлено в середмісті Чорткова

21 січня – річниця загибелі українського героя, пам’ятник якому встановлено в середмісті Чорткова

#, Дописи читачів, Історія
"Сірі вовки" - такий криптонім обрала сотня Петра Хамчука на псевдо «Бистрий». «СІРІ ВОВКИ» Білі села горять, ніжний цвіт молодий Відправляють рабами служити У далеку Німеччину. Боже святий, Як це лихо страшне пережити! Та крізь дим і вогонь, через терни війни Йде у бій. «Ще не вмерла» співає. За чотою чота, курінь «Сірі вовки». Їх на подвиги «Бистрий» взиває. Любі поле і ліс, дорогий рідний край, Довгий шлях боротьби за свободу І прокляття: «Фашисте, чужинцю, вмирай!» — З уст того, хто був сам із народу. Переможні бої нездоланних стрільців З окупантами, з більшовиками Надихали людей. І до їхніх рядів Все нові добровольці ставали. Слава «Бистрого» линула волі крилом. Йому вірили, звістки чекали. Славні подвиги хвилею мчали кругом, Як повітря, їх люди ковтал
Забути не маємо права – Виряджала мати сина. розповідь про Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»

Забути не маємо права – Виряджала мати сина. розповідь про Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»

#, Дописи читачів, Життєві історії, Історія
                                                           «Забути не маємо права!»                                                                                Богдан Савка.                    Зв’язкова ОУН Текля Довгошия, так описує проводи на збір Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»: «Після вечері вийшли всі надвір. Було чисте небо, ясно мерехтіли зорі, ніби прощалися з від’їжджаючими назавжди. Місяць освітлював дорогу, далеку нелегку і невідому. Всі разом – рідні і друзі, заспівали «Виряджала мати сина». Вийшли з хати старенький батько, сестра, стала на порозі мати. Батько виніс два автомати і подав хлопцям до рук. Поблагословив їх, осінивши святим хрестом, сказав: «Ідіть, хлопці, з Богом у щасливу годину боронити Україну і замучений свій нарід». Обняв сина і гірко заплакав.     І
Забуті герої Чортківщини: Григорій Грабець

Забуті герої Чортківщини: Григорій Грабець

Актуально, Дописи читачів, Історія
Весною 1942 року повітовий провід ОУН очолив вчитель з села Великі Чорнокунці Григорій Грабець, псевдо Артем. Члени організації, дістають зброю, проводять вишколи бойовиків і медсестер, підбирають зв’язкових та пропагандистів. Основними завданнями організації в окупованому німцями повіті було: пропагандистсько-роз’яснювальна робота; збір та магазинування зброї, продуктів і медикаментів; вишкіл бойовиків та провідників; локалізація польських підпільних груп АК і більшовицького підпілля; формування загонів самооборони; організація бойкоту окупаційній владі в зборі контингенту; перешкоджання вивезенню молоді на роботу до Німеччини; рекрутування добровольців для посилення УПА; збір коштів під буфони. На літо 1943 року по селах вже діяли боївки самооборони. Н
Чортківська героїка. Степан Ворох на псевдо «Оріх»

Чортківська героїка. Степан Ворох на псевдо «Оріх»

Дописи читачів, Історія, Новини з діаспори
Степан Ворох, псевдо «Оріх», народився 1921 року в селі Кривеньке. З дитинства плеканий в дусі націоналізму, що визначило його подальший життєвий шлях. По закінченні сільської школи навчається в Чортківській гімназії. 14 липня 1939 року. За розповсюдження націоналістичної літератури, разом із двома гімназійними товаришами, арештовується польською владою і засуджується до півтора року ув’язнення. З приходом більшовиків, дістає волю і вже як член ОУН активно співпрацює на розбудову повітового проводу. У зв’язку з новими арештами, переходить у підпілля, де перебуває до самої війни. Вже при німцях, разом із Павлом Мальованим з Білої та Ярославом Климом, розширюють повітову сітку ОУН, організовують навчання і вишкіл активістів, здійснюють ряд заходів пов’язаних з проголошенням Акту відновл
“Забути не маємо права” – про трагічну долю арештантів Чортківської в’язниці

“Забути не маємо права” – про трагічну долю арештантів Чортківської в’язниці

Дописи читачів
Газета «Тризуб» від 7 серпня 1941 року, про трагічну долю арештантів Чортківської в’язниці: «Коли ввійшла в Чортків німецька армія, очам німецьких вояків і місцевих громадян представився жахливий вид: у великій тюрмі за містом, оточеній великими мурами, лежало багато змасакрованих трупів. Приведені до праці жиди з міста стали під вартою розкопувати величезне подвір’я і добувати з землі дальших трупів. Так в короткому часі все тюремне подвір’я виложено тілами нещасних українських в’язнів. При викопуванні тіл показалось, що як одна верства їх була доповнена, то енкаведисти посипали їх солею, присипали землею і – накладали другу верству, потім третю, бо трупи лежали в землі в трьох шарах. А над ними звалкували землю, щоб не було нічого пізнати, і зверху посадили… квіти. Було також повно
Білобожниця (біла лінія)

Білобожниця (біла лінія)

#, Дописи читачів, Історія, Культура
«Бо ми тоді вже побілили хату, Коли ти ще не вийшла із печер» Борис Олійник Вдивіться уважно в цю знимку… На ній новозбудований храм Білобожницької громади латинників. Автор цього неоготичного проекту, вписав у нього всі три наші сакральні кольори – білий, червоний і чорний. Ніяк, не збагну природу українця – автохтона, який відмовляється від свого рідного, притаманного лише цій землі триколора… Відмовляється, без спротиву і без розуміння величини втрати; на користь Польщі, яка вивезла до себе всю триколірну Більчанську кераміку; на користь нацистської Німеччини, яка присвоїла нашу хроматичну і знакову символіку; на користь країн, які не мають жодного відношення до цієї святої трійці, бо їхні землі порожні, бо вони ще сиділи в печерах, коли ми вже білили свої хати та божниці, кол
У Чорткові є унікальний пам’ятник тим, кому доля дарувала нагоду вернутися живим до дому

У Чорткові є унікальний пам’ятник тим, кому доля дарувала нагоду вернутися живим до дому

Історія, Новини з Соцмереж
Є в бердецькому Чорткові унікальна фігура з посв’ятою тим, кому доля дарувала нагоду вернутися живим до дому. Судячи з напису, цей добродійний чин вшанування вояків Першої світової війни, зорганізувала молодь. Мені так і не вдалося найти імена тих юнаків, які народилися в перших роках минулого сторіччя і залишили по собі таку незвичайну пам’ятку. Я не зміг з’ясувати справжні мотиви події, яка вже стала легендою, про смертну бійку за право повішати на цю фігуру вінок. Кажуть що чотири встояли проти одинадцяти. Не хочу зараз вдаватися в деталі, бо і без мене є кому підгрівати україно-польські настрої. На той час на основі військового товариства Січові стрільці, вже діяли молодіжні культурно-освітні спільноти. Окрім пластунського вишколу, ці осередки націоналістичного спрямування, прово
Які ж все таки прапори вивісили в 1973 році українські активісти у Чорткові?

Які ж все таки прапори вивісили в 1973 році українські активісти у Чорткові?

Дописи читачів, Історія
Ця пам’ятна дошка на корпусі педколеджу, спонукає до з’ясування, який порядок кольорів був на прапорах вивішених в Чорткові групою хлопців з Росохача в ніч 21 січня 1973 року. Питання не міняє суті подвигу, але має принципове значення, бо демонструє маніпулятивну політику на основі символіки. Для додаткової аргументації сказаного нагадую, що 22 березня 1918 року Центальна Рада затвердила жовто-блакитний прапор, який згодом був перевернутий білогвардійським генералом, монархістом, а в придачу «гетьманом» - Павлом Скоропадським. За правилами геральдики і прапорництва кольори читаються згори до низу, то зараз ми маємо прапор Скоропадського – Кравчука. Учасник січневих подій Володимир Мармус в своїй книжці «Доля обрала нас», подає ряд авторитарних документів в яких достовірно зафіксовано с
Свята трійця – кольорова: Біла лінія…

Свята трійця – кольорова: Біла лінія…

Дописи читачів, Історія, Культура
Розпочинаємо  цикл етимологічних новацій за місцевими назвами сіл та урочищ, в темі «Свята трійця – кольорова» Кожне, окремо взяте, означення кольору (лінія), включає в себе ті топоніми та ойконіми (поселення), які перебувають в осяжному (на час публікації), адміністративному просторі Чортківського району. «Два кольори мої, два кольори, оба на полотні, в душі моїй оба» - Дмитро Павличко. А чи два? Колір полотна отчої культури – білий. Він витканий дітьми Сонця і тим же сонцем вибілений на берегах Серету, нині, як і сім тисяч років тому. Заради всіх нас - допитливих і спраглих знати більше, розпочнем… Розгорнемо сувій пам’яті і повідаєм про ведичну трійцю кольорів – білий, червоний, чорний, якими поіменовані наші сакральні місця; при тому, поіменовані так мудро, як тільки можна, щоб
Спогади майора міліції: Сексбувальщина

Спогади майора міліції: Сексбувальщина

Дописи читачів, Життєві історії
Продовжуємо публікувати спогади майора міліції Сексбувальщина Така ж сльотна осінь 76 – го. Пристойне – Липники ще не стало, …Заводським. Глибоке, в’язке болото на всій будові. Контингент спец комендатури, як то болото, просочується крізь такий самий гнилий внутрішній режим. Жодної ночі без пригод. Серед ночі ґвалт під дверима. «Пане постерунковий! Йой, ходьте борши, бо біда!» Вбуваю наскоком чоботи і вже в дорозі випитую літню жінку, що сталося. «Та сталосі, прошу пана, таке страшне, жи мусите самі видіти! Ми юж спали, як вчулам, шо корова мичит. Збудила старого, речу б’єй до стайні, повідь шо там… А він глухий, кажи – спи, тобі сі приснило. Засвітила ліхтар, дивлюся…, а той бугай приставив зо заду цебрик тай мурдує нашу корівцю. А во ту, прошу пана… Видите, йно цебрик зостав