Четвер, Липень 19Усі Чортківські новини

Мітки: Історія

Волинська трагедія: український погляд

Волинська трагедія: український погляд

Відео, Історія, Новини з діаспори
Тема протистояння на Волині 1943–1944 років, попри значні зусилля України та Польщі у питаннях примирення, залишається однією з найбільш чутливих та дискусійних в історії двосторонніх відносин. Значна частина небайдужих до цієї теми громадян, неурядових організацій по обидва боки кордону залишається при своїй оцінці причин та перебігу тих подій. У польській історіографії волинські події досить часто трактують лише як антипольську акцію Української повстанської армії, в українській – наголошують на мотивах, що спонукали УПА до проведення такої акції, а також приділяють значну увагу «діям у відповідь», у тому числі й проти цивільного українського населення, загонів Армії Крайової (АК). Українсько-польське протистояння в 1939-1947 роках Слід акцентувати увагу, що на момент початку Другої
Таємниці Державного герба України

Таємниці Державного герба України

Історія, Культура, Суспільство
19 лютого 2018р. минає 26-ий рік з моменту затвердження  постанови про Державний герб України  - тризуб. Детальніше про цей день і символ дізнались журналісти Чортків.Онлайн. Як державний символ – Державний герб України - тризуб , був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року. Вперше про тризуб як про офіційний державний герб України заговорили в 1918 році. Українська Центральна Рада пояснила його прийняття тим, що це є знак князівської влади і спадкоємності української державної традиції. Однак, починаючи від розпаду Київської Русі і до 20 століття його використовували не так активно. Тризуби зустрічалися тільки в геральдиці міст, на родових гербах чи у книгах. Деякі запорожці, зокрема Хмельницький та Мазепа, розміщували на своїх родових гербах хре
“Забути не маємо права” – про трагічну долю арештантів Чортківської в’язниці

“Забути не маємо права” – про трагічну долю арештантів Чортківської в’язниці

Дописи читачів
Газета «Тризуб» від 7 серпня 1941 року, про трагічну долю арештантів Чортківської в’язниці: «Коли ввійшла в Чортків німецька армія, очам німецьких вояків і місцевих громадян представився жахливий вид: у великій тюрмі за містом, оточеній великими мурами, лежало багато змасакрованих трупів. Приведені до праці жиди з міста стали під вартою розкопувати величезне подвір’я і добувати з землі дальших трупів. Так в короткому часі все тюремне подвір’я виложено тілами нещасних українських в’язнів. При викопуванні тіл показалось, що як одна верства їх була доповнена, то енкаведисти посипали їх солею, присипали землею і – накладали другу верству, потім третю, бо трупи лежали в землі в трьох шарах. А над ними звалкували землю, щоб не було нічого пізнати, і зверху посадили… квіти. Було також повно
Господь мені подарував Чортків –  У котловані первісного моря…

Господь мені подарував Чортків – У котловані первісного моря…

#, Історія, Релігія, Фоторепортаж
Господь мені подарував Чортків У котловані первісного моря Ландшафти змалювати неповторні Не вистача ні хисту, ані слів. Ці слова місцевого поета Андрія Базалінського, в'яжуть глибоке минуле з теперішнім лице міста. Так, близько 10 мільйонів років назад карпатський горотворчий процес двигнув нас на 300 метрів вище рівня того моря на дні якого лежить сам Чортків. При цьому тектонічному здвигу утворилася величезна тріщина земної кори в яку хлинули сарматські води, вимивши каньйон з руслом Серету. (Серет - сіраті (ріка, текти), із нашої санскритської прамови. Відразу після останнього зледеніння, на берегах ріки осіла людність, яка влилася в культуру мальованої кераміки. Сліди цієї культури, які маємо в Кадубі та Бердо, відсувають історію міста більше як на п'ять тисяч років. Нас
Білавина (біла лінія)

Білавина (біла лінія)

Дописи читачів, Історія
Є дві Білавини-одна в Холмі, нині як вулиця на місці літописної замкової вежі з тою ж назвою часів Данила Галицького; друга тут, на перетині двох цивілізацій – тієї, що є, і тієї, що була до неї. Та, що є – у топонімах Городище, Замчисько, Палацики. Та, що була – Лазоркова долина, могла би повідати про культуру мальованої кераміки, якби ця ялова держава, хоч трохи заопікувалась власною історико-культурною спадщиною. А поки-що, тут «господарює» плуг і банальна хлопська дурість. І попри все, незважаючи на перешкоди, у неймовірних викрутасах, два рукави однойменного потічка, творять чудо рельєфного алегро, щоб в граційному «па», в росохому (розділеному рікою) селі, злитися з попутним Серетом. 1673-го року цією місциною мандрував Ульріх фон Вердум і залишив по собі мапу на якій окремішня Біл