Середа, Травень 23Усі Чортківські новини

Життєві історії

А все тії заробітки…Невигадані історії про зраду

А все тії заробітки…Невигадані історії про зраду

#, Дописи читачів, Життєві історії
Зазвичай у зраді та розпаді сімей жінки звинувачують чоловіків, але ті не завжди винні — на широких життєвих просторах часом трапляється з точністю до навпаки. Доказ — ці дві невигадані історії. А схожих до них уже, мабуть, тисячі. Нещодавно один лікар розповів, що його дружина колись хотіла поїхати в Італію, аби хоча б синові, який сьогодні вже старшокласник, заробити на квартиру, щоби не тіснитися в однокімнатній. На це чоловік їй видав «візу без печатки»: «Ти, звісно, можеш їхати, але знай, що сім’ї в нас більше не буде». Родина лікаря мешкає там же, оскільки для дружини пана Сергія сім’я — на першому місці. На відміну від героїнь цих двох переказаних історій. Зозуля Руслана проходила практику в селі — там її і вподобав спокійний, працьовитий хлопець. Побралися, двійко дітей народ
Про Павла Подольчука з Чортківщини та Українську дивізію “Галичина”

Про Павла Подольчука з Чортківщини та Українську дивізію “Галичина”

Дописи читачів, Життєві історії, Історія
Коли читала уривки із книги Гайке “Українська дивізія “Галичина” мене зовсім покинув спокій. З великою увагою і болем у душі та серці очима випивала кожне слово. У квітні 1944 року мені виповнилося сім років і ті події я пам’ятаю дуже добре.- пише Леонія ГАВРИСЬ-СЦІБАН з Колиндян. Розповідь моя – про наймолодшого маминого брата Павла Подольчука і його шлях у дивізію. Декілька разів вуйцьо тікав від німців. Перший раз втеча була найкоротшою – 100 кроків. Саме 100 кроків від школи, куди німці замкнули хлопців, до нашої хати. Друга втеча з Чортківської тюрми – 10 кілометрів. Тікали хлопці засніженими полями. Перше і друге повернення тривало півдоби: вдень зловили, а вночі втекли. А третє повернення додому затягнулося на півстоліття. Шлях його пролягає через дивізію “Галичина”, табір ві
Як ангел-охоронець врятував, на водохреща, Інну від непроправимого

Як ангел-охоронець врятував, на водохреща, Інну від непроправимого

#, Дописи читачів, Життєві історії
Того дня Інні було дуже зле — напередодні її коханий, без якого вона не уявляла свого життя, сказав, що полюбив іншу. Цілу ніч жінка проплакала, а зранку вирішила, що покінчить із собою. Інна постановила: якщо зрадила найближча людина, то її на цім світі вже нічого не втримає. Як саме піти з життя, міркувала недовго. Обрала найлегший і безболісний, на її думку, спосіб — отруїтися таблетками. Та, як на зло, у домашній аптечці було тільки активоване вугілля, зеленка, пластир і анальгін. — Це несерйозно, — втерла очі Інна, не думаючи відступати від за-планованого. — Треба піти купити ліків. Надворі сніжило. День був сонячним і святковим — християни відзначали Водохреще. Та навіть те, що вірні святкують величний празник, Інну не зупинило. В аптеці витратила майже усю суму із гаманця, згре
Як Іра з Чортківщини “прокляла” Хай-Тек

Як Іра з Чортківщини “прокляла” Хай-Тек

Дописи читачів, Життєві історії
Іра сиділа в своїй комірчині й плакала. Агресивна «хімія» пороз’їдала не тільки шкіру, а й нігті, стерті до самих набряклих і потрісканих пучок. Змахнула шорсткою рукою сльози — і тріщинки запекли. А ще недавно її руки були м’якими, доглянутими. Вона куйовдила ними синів чуб, розминала вечорами втомлені чоловікові плечі. А він ловив її руки й прикладав до губ, вдихаючи з них аромат крему, зціловуючи шовкову ніжність… Іра могла й не їхати на ці заробітки, але подруга Віра попросила підмінити її, поки видасть тут, в Україні, доньку заміж, полікує зуби, викопає мамі картоплю… «Всього на місяць, — умовляла. — І зарплата висока. Таких грошей ти вдома за півроку не заробиш. Господарі — люди дуже багаті, власники мережі фабрик і крамниць. Подивишся, як люди живуть. Правда, сім’я ця арабська…»
Не розвішуйте вуха дівчата..

Не розвішуйте вуха дівчата..

Дописи читачів, Життєві історії
Побачивши її, перехожі зупинялися, відтак озиралися. Ще б пак! Років двадцяти, струнка, обличчя — хоч уже фотографуй на обкладинку глянцевого журналу. А як пасував їй польовий однострій! Від навмисне трохи зісунутого набік беретика, з-під якого кокетливо вибивалися біляві кучерики, до шкараднуватої взувачки, у котрій вона ступала так, наче на довгих ногах були модельні туфельки найкрутішого бренду. Ішла тротуаром із високо піднятою головою, прямісінька, мов струна, з ледь погордливим виразом обличчя, безперечно, знаючи, що вона — красива і на неї задивляються. Так, мабуть, ходять принцеси у країнах, де ще збереглася королівська влада, та ще кінозірки червоною доріжкою на Каннському або іншому престижному фестивалі. Моделькам до такої ходи далеко — надто штучна вона в них. — Чи волонтерк
Поради старої іспанки Регіни, на жаль, виявилися пророчими

Поради старої іспанки Регіни, на жаль, виявилися пророчими

Дописи читачів, Життєві історії
Зоя Макарівна виховала чотирьох дітей: двоє синів, котрих називала соколами, і дві донечки-принцеси. Крутилася матір, як білка в колесі. Про себе не думала — тільки про дітей. Чоловіка мала хіба в паспорті, бо він жив своїм життям, а Зоя не хотіла виносити на люди те, що накипіло на її серці. Тішила себе надією, що діти виростуть і оцінять її старання — те, що всі кути в хаті тримала на своїх плечах. Це була чиста правда. Бо коли в сім’ї виникали якісь проблеми, чоловік лише корчив невдоволену гримасу, а підтримки від нього дружина і діти не мали. Замість помогти щоразу влаштовував скандал. Діти від батька не отримували не тільки допомоги, а й ні тепла, ні ласки. Та минали роки, сини й дочки виросли. Зоя сподівалася, що тепло і любов, які вона вкладала в серця дітей, повернуться до неї
Як Річчі, загубившись у той холодний вечір, зробив щасливими відразу троє сердець.

Як Річчі, загубившись у той холодний вечір, зробив щасливими відразу троє сердець.

#, Дописи читачів, Життєві історії
Собака підбіг просто до Андрія. Пес скавулів і тривожно озирався. Було зрозуміло, що він зовсім молодий і, певне, недавно загубився. Залишати його на холоді Андрію не хотілося. Трохи повагався, чи не нашкодить тварина у квартирі, але, дивлячись у благальні очі собаки, погладив його за вухами і таки покликав за собою. Пес чемно пішов слідом, не відстаючи від чоловіка. Чотирилапий прибулець виявився дуже вихованим. Слухняно дочекався вечері, не випрошував ласих шматочків зі столу, не вистрибував на диван. Диво, а не собака. На ніч улігся прямісінько під Андрієвим ліжком. І той, розчулений таким довір’ям пса, навіть подумав, що міг би залишити його собі назавжди. Але зранку знайшлися господарі Річчі. Точніше, спочатку на очі потрапило оголошення про пропажу англійського кокер-спанієля з ко
Чому спивається колишній агроном колгоспу імені Чкалова з Чортківщини

Чому спивається колишній агроном колгоспу імені Чкалова з Чортківщини

#, Дописи читачів, Життєві історії
Нарешті минула ця довга страшна ніч. Ярослава насилу підвелася. І навіщо вона випила стільки звечора? Але ж із нею не завжди так. Іноді з’являлося прозріння — вона наводила лад у хаті, сама чепурилась і сідала біля вікна, вдивляючись у далину: чекала дітей. Та, не дочекавшись, знову перехиляла чарку й витирала гіркі сльози. Ярослава свого часу вивчилася на агронома і поїхала за скеруванням у віддалене село, в колгосп імені Чкалова. Роботу свою любила, та й селяни припали дівчині до душі. Велику втіху приносили молодій агрономці щедрі врожаї колгоспних полів. Та не тільки роботою жила. Вона швидко подружилася з місцевими дівчатами й хлопцями. У вихідні чекала з нетерпінням вечора, щоби піти на танці. Там і зустріла свого Петра. Добре їй було з ним і затишно. Ніколи не забуде літніх зоряних
Забути не маємо права – Виряджала мати сина. розповідь про Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»

Забути не маємо права – Виряджала мати сина. розповідь про Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»

#, Дописи читачів, Життєві історії, Історія
                                                           «Забути не маємо права!»                                                                                Богдан Савка.                    Зв’язкова ОУН Текля Довгошия, так описує проводи на збір Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»: «Після вечері вийшли всі надвір. Було чисте небо, ясно мерехтіли зорі, ніби прощалися з від’їжджаючими назавжди. Місяць освітлював дорогу, далеку нелегку і невідому. Всі разом – рідні і друзі, заспівали «Виряджала мати сина». Вийшли з хати старенький батько, сестра, стала на порозі мати. Батько виніс два автомати і подав хлопцям до рук. Поблагословив їх, осінивши святим хрестом, сказав: «Ідіть, хлопці, з Богом у щасливу годину боронити Україну і замучений свій нарід». Обняв сина і гірко заплакав.     І
Чому одним щастя вгору повзе, а іншим і з гори не котиться?

Чому одним щастя вгору повзе, а іншим і з гори не котиться?

Дописи читачів, Життєві історії
…Олі вп’явся у пам’ять вислів про те, що не доля вибирає людину, а людина — долю. Жила Ольга в заміжжі, як і всі. Були радісні миті, а бувало, що й смуток пробивався в молоде жіноче серце. Її мама ще в кінці 90-х років минулого століття подалася за кордон, щоби фінансово допомогти дочці, заробити на побудову нового помешкання. Коли Оля народила Софійку, здавалося, що нічого не може затьмарити її материнського щастя. Рідні, батько, брат Євген зводили дім із надією, що внучка і племінниця йтиме в перший клас уже з нової оселі. Тоді Оля, котра ще не встигла нагрітися любов’ю чоловіка, навіть не могла уявити, що нещасний випадок раптово вирве його із сім’ї. …Ольга любила осінь. Але її наближення почало навівати жінці гіркий сум, відколи ця золота пора року забрала в засвіти її судженого,

Privacy Preference Center

Close your account?

Your account will be closed and all data will be permanently deleted and cannot be recovered. Are you sure?