Субота, Листопад 25Інтернет портал твого міста

Життєві історії

Мені бракує у Чорткові зайнятості. А в Києві…

Мені бракує у Чорткові зайнятості. А в Києві…

#, Дописи читачів, Життєві історії
Рада усіх вітати, хочу Вам представитись та поділися деякими своїми спостереженнями. Мене звати Шахова Оксана і я народилася та довгий час жила у Чорткові. Ось уже як рік, я змінила свої маршрути і дороги. Навчання привело мене до нашої столиці-Києва. Живучи тут, у мене складаються різні почуття і враження, чим і хочу поділитись з Вами. Чортків, на мою думку, місто спокою і умиротворення, з особливим західним колоритом. По всіх куточках чутно чисту українську мову, міські жителі люб`язні і готові простягнути руку допомоги. Все помірно, ніякої тобі метушні, кілометрових заторів, галасу, тільки де-не-де і коли-не-коли рознесеться якась чутка серед місцевих. Погодьтесь, усі жителі- це ніби одна велика родина, усі всіх знають. Компактність цього міста вражає! Здавалося, тут є усе для п
В цій історії багато впізнають себе…

В цій історії багато впізнають себе…

Дописи читачів, Життєві історії, Новини з діаспори
ЯК ЧАСТО ДОВОДИТЬСЯ ЖЕРТВУВАТИ ТИМ, ЩО ЛЮБИШ, ЗАРАДИ… ГРОШЕЙ. ВИСОКООПЛАЧУВАНА, АЛЕ НАБРИДЛИВА РОБОТА, УСПІШНИЙ, АЛЕ НЕКОХАНИЙ ЧОЛОВІК, ПЕРСПЕКТИВНА, АЛЕ ЧУЖА КРАЇНА. Останній пункт про Ірину. Жінка виховувала десятирічну Софійку. Коли дівчинці виповнилося вісім, тато покинув сім’ю. Два роки Ірина цілими днями працювала на роботі, але грошей ледь-ледь вистачало на прожиття. А жінці так хотілося, щоб її донечка одягала такі ж красиві сукні, як її однокласниці, щоб вона також могла поїхати літом на море. Але на все це бракувало коштів. Тому одного дня, поговоривши з рідною сестрою, Ірина вирішила їхати в Іспанію. Сестра погодилася залишити Софійку в себе, незважаючи на те, що мала власну сім’ю. Так Ірина, довго не роздумуючи і не плануючи, подалася світ за очі. …Іспанія не чекала українку
Історію про Єромонаха Мирона Деренюка родом з Ридодубів, який за життя виганяв бісів, розповіла вчителька історії

Історію про Єромонаха Мирона Деренюка родом з Ридодубів, який за життя виганяв бісів, розповіла вчителька історії

#, Дописи читачів, Життєві історії, Історія
Жителька села Ридодуби Чортківського району Надія Деренюк щиро шкодує, коли у селі помирають чужі, здавалось би, для неї старенькі люди. Їй найцікавіше спілкуватися саме із старшими. Занотовує їх спогади. 12 років вона досліджує історію села. Надія Степанівна – учитель історії у місцевій школі. У своїй «колекції» систематизувала не лише дати, а й злами людських доль із розповідей односельців. Найбільше її вразила історія про ієромонаха Студійського уставу Мирона Деренюка. Про його життя розповідає сайт Про Те.  До могили монаха постійно приїздять люди. Вважають, що місце, де він похований, зцілює. За життя монах помагав людям, виганяв бісів. Але мало хто знає, що він народився у селі Ридодуби Чортківського району. Його могила у селі Дора, в передмісті Яремче. Мирон Деренюк багато років бу
Шофер автобуса Чортків-Ромашівка прославився на весь інтернет бажанням “вбивати” журналістів

Шофер автобуса Чортків-Ромашівка прославився на весь інтернет бажанням “вбивати” журналістів

#, Життєві історії
Мандрувала вчора з дитиною. Їхали до райцентру автобусом Чортків-Ромашівка. Це – філософський та екстремальний автобус. Чому філософський – поясню зараз. Чому екстремальний – трохи пізніше. У цьому транспорті їздять переважно пенсіонери. Тому найчастіше тут можна почути про кругообіг природи, про сенс життя і смерті, чи потрібно ще чогось для себе, чи вже досить, скільки тій людині треба тощо… Їздять цим автобусом і люди середнього віку. Їх менше. У них інші балачки – хто продає двоповерхову хату з великим подвір’ям і кованою огорожею, які ще посадити троянди і чи буде днями дощ… Молодих – ще менше. Вони, зазвичай, їдуть на роботу чи повертаються з роботи і просто мовчать. Тож яке відношення має цей автобус до журналістів – спитаєте ви. Нині довелося почути про суть журналістики з
“Прикра” історія в маршрутці… може і Чортківській

“Прикра” історія в маршрутці… може і Чортківській

#, Дописи читачів, Життєві історії
Отже, уявіть, напівпорожня маршрутка повільно плентається по вулицях міста. На зупинці заходить досить симпатична, на мій погляд, тридцятирічна жінка. Детально описувати її не буду, скажу коротко – все при ній. А слідом за нею схоплюється чоловік приблизно того ж віку з великою і, судячи з усього, важкою сумкою. Маршрутка різко сіпнулася і за інерцією цей чоловік подався вперед до тієї самої жінки і настав їй на ногу. «Ну, що ж ви як слон справді» – сказала вона. – невже не можна акуратніше». Чоловік подивився на неї винуватими очима і вибачився. Але вона не вгамовувалася, «триматися треба було». І тут цей чоловік сказав слова, в які постарався вкласти максимум бoлю і скoрботи: «Жінко, але ви ж бачили що я не навмисне, тим більше, що я перед вами вибачився, ну, що мені ще зробити,
Хтось бачить щастя в коханні, хтось — у грошах.

Хтось бачить щастя в коханні, хтось — у грошах.

#, Дописи читачів, Життєві історії
— Нічого ти не розумієш, Любо, — тлумачила Аліна подрузі. — Твій Владислав бідний, аж синій. Що в нього вдома твориться? Ні кола ні двора… Батьки копійку до копійки складають. А старший брат твого нареченого знаєш який грубіян?! — Досить, Аліно! Я, звичайно, рада за тебе і твого високоповажного Віталія, з кишень якого випадають долари та євро, але в кожного своє щастя. Хтось бачить його в коханні, хтось — у грошах. — Дурна ти, Любо! Кохання пройде, а кусень хліба треба буде за щось купити. Їздити на відпочинок, купувати брендові шмотки, зупинятися в престижних і вишуканих готелях… Ех, от це — життя. А ти про якесь кохання верзеш. При кожній зустрічі подруг між ними точилися такі суперечки. Люба — дівчина спокійної вдачі, намагалася їх уникати, але Аліна втлумачувала їй у голову своє. …
Вельон зі стразами затягнувся петлею на шиї…

Вельон зі стразами затягнувся петлею на шиї…

#, Дописи читачів, Життєві історії
Цього разу Вероніка їхала з університету додому, в приміське село, автобусом. Сиділа на першому місці, слухала музику й розглядала свій манікюр. Забринів телефон. — Так, мамо, слухаю… — Ти вже в дорозі, донечко? — Угу… — Може, виїхати за тобою? — Мам, не треба. Я ще в змозі пройти сто метрів од зупинки до дому. — Ну гаразд. Марія запитує, що приготувати на вечерю. Але замість відповіді мама почула короткі гудки. Бо Вероніці раптом стало не до вечері, оскільки в салон автобуса увійшов дуже красивий хлопець: високий, спортивної статури, модно одягнений, зі стильним чубчиком, акуратно зафіксованим гелем для укладання волосся. Раніше Ніка цього юнака не бачила. Можливо, тому, що нечасто їздила автобусами. Але, придивившись уважніше, згадала, що колись вони вже зустрічалися. Авжеж! Він г
Таємничий ритуал в Чортківському замку єднає закоханих…

Таємничий ритуал в Чортківському замку єднає закоханих…

Життєві історії, Історія, Новини з Соцмереж
Пам'ятаєте ми розповідали Вам легенду Гната та Амалію та їх покровителя Теофілія (прообраз знаменитого Святого Валентина)? Легенда має своє продовженя... ...Відтоді молоді та закохані жителі міста вірили: якщо кинути монету в замкову криницю, то ніщо їх не розлучить – ні час, ні війни, ні незгодні з коханням родичі. Тому з давніх-давен закохані пари кидали монети в пам’ять про безсмертне кохання Гната та Амалії... Та час пройшов, чарівну криницю зруйнували, але магічність цього місця залишилася. Невдовзі на місці закинутої криниці виросло дерево. Здавалося б, звичайний горіх, та все ж було воно непросте, манило до себе усіх закоханих. Для багатьох пар це дерево було місцем зустрічей, прощань та зізнань. Молоді люди досі вірили у давню традицію для збереження вічного кохання.
Як заробітки, заради лікування брата, зруйнували життя…

Як заробітки, заради лікування брата, зруйнували життя…

#, Життєві історії
Усе село обговорювало новину: додому перед Великодніми святами після десяти років заробітчанства приїхала Світлана. Не сама — з донечкою. Михайлові цю вістку принесла поштарка, тітка Марія. Чоловікові защеміло серце. Дуже вже вони любилися зі Світланкою в молодості, планували одружитися, звити гніздечко. Та не судилося. Тяжко захворів Світланин брат. Лікувати хлопця не було за що: батько помер рано, а мати заробляла копійки. Щоб врятувати юнака, потрібні були великі гроші. Не раз Світланка плакала на Михайловому плечі від безсилля. А якогось вечора звірилася: вирішила, що поїде на заробітки. — Ти? Така маленька, тендітна, несмілива? Як ти собі даси раду між чужими людьми? — не йняв віри Михайло. — Я мушу, щоб врятувати Павлуся, — виправдовувалася перед коханим. — Він ще зовсім
Чим закінчилася поїздка 21-річної студентки в США

Чим закінчилася поїздка 21-річної студентки в США

#, Життєві історії, Новини з діаспори
Ірина Рибчин в 21 рік вирішила побачити світ і полетіла в США за студентською програмою. Життя в новій країні так сподобалася дівчині, що, майже не вагаючись, вона вирішила залишитися. Крокуючи до американської мрії, вона відкривала нові професії, вчила мову і тонкощі спілкування з американцями. Вона розповіла про те, чого чекати студентам під час роботи в США, як мотивують страхові компанії до здорового способу життя, а також розвінчала міфи про фастфуд і нездорову американську націю, пише СвітUA. Далі – від першої особи. Я вчилася в університеті нафти і газу в Івано-Франківську. Йшов третій курс, за вікном був 2013 рік. Я вже не один раз натякала батькам, що хотіла б поїхати за кордон, побачити світ. На той час багато моїх друзів спробували програму “Work and travel USA”. Проте кожен