Середа, Травень 23Усі Чортківські новини

Життєві історії

Дівчинка із Чортківщини  через матір стала заручницею в Росії

Дівчинка із Чортківщини через матір стала заручницею в Росії

#, Життєві історії
Журналісти Чортків.Онлайн дізнались історію про 14-ти річну дівчинку із Чортківщини, що стала заручницею в Росії. Торік її мати грала гру в Інтернеті і познайомилася з росіянином Женею. Той пообіцяв золоті гори, і довірлива непутяща жінка уявила, що спіймала жар-птицю. Батькам, односельчанам сказала, що їде у Німеччину, бере з собою дочку. Мовляв, усе домовлено: буде робота, житло, для дочки – школа. У селі не йняли віри у розповіді Наді. (Так назвемо жінку. Також у цій публікації змінено ім’я неповнолітньої дівчинки. Задля захисту інтересів дитини не вказуємо назви населеного пункту.) Про 40-річну Надю відгукуються не дуже добре. Не пиячка, не наркоманка… Просто непутяща, недбайлива. Кажуть: «Вона навіть не може обробити клаптик городу біля хати». Мовляв, завжди жила за кошт батьків. П
Не відштовхуйте кохання

Не відштовхуйте кохання

#, Дописи читачів, Життєві історії
Мабуть, кожен із нас  відчував симпатію, закоханість чи навіть, хоча би раз у житті, – кохання. Проте мало хто був заручником нерозділеного кохання (хоча, можливо, я в цьому помиляюся). Любові такої сильної, що зміцнює тебе, змінює на позитив твій світогляд, ставлення до оточуючих і загалом до життя, та водночас – любові такої, що змушує тебе плакати і кричати від безвиході… Вони познайомилися восени, як зачасту це буває – на одному із сайтів Інтернету. Юнака – Єгора – вразило фото, на якому довге розкішне із каштановим відтінком волосся закривало мало не половину обличчя дівчини… ЇЇ звали Ірена. Від самісінького початку віртуального спілкування хлопець зрозумів: вона – особлива. Розум, простота, а головне – щирість і відкритість юнки вражали його. Забракне слів, щоби передати перші емоці
Зізнання в коханні, сказане особливою мовою…

Зізнання в коханні, сказане особливою мовою…

Дописи читачів, Життєві історії
Коли симпатичний чоловік пропонує підвезти тебе після корпоративного свята додому, це дуже приємно і романтично. У будь-якому разі Ліна не знайшла причин, щоб відповісти на його пропозицію відмовою. «Не поїду ж у вечірній сукні в маршрутці», — промайнула думка. Але коли вони з Романом вийшли із зали презентації на вулицю, чоловік чомусь попрямував не в бік зупинки, як запропонувала дівчина, а до чорного спортивного мотоцикла, що був припаркований зліва від виходу. — Ти на мотоциклі? — здивувалася Ліна і завмерла від нерішучості. Проїхатися в довгій вечірній сукні, у якій, м’яко кажучи, не надто зручно пересуватися на такому виді транспорту, вона не сподівалася. Та все ж відважилася. Одягнувши шолом, вона сіла позаду Романа та руками міцно обхопила його. Мабуть, у якийсь інший день вона б
Чи є існування після смерті?

Чи є існування після смерті?

Дописи читачів, Життєві історії
Три доби, дев’ять діб, сорок діб… Мабуть, немає людини, яка б не чула про те, що після смерті душа померлого ще не покидає наш світ і перебуває поряд із рідними. І я чув, але сумнівався в цьому, мовляв: «А хто повернувся і розповів про це?» Знаю, що є віруючі окремих сект, які вперто вважають, що душа помирає разом із тілом. Для них навіть те, що існування душі вже довела наука, не доказ. Від невиліковної пухлини у мозку в нас помирає син. Велике горе і хочеться чимось відволіктися. Дружина переглядає модні тоді серіали, я не пропускаю телевізійних трансляцій футболу й боксу в кімнаті, де помер син. Раптом чую, як хтось за письмовим столиком сопе і похропує… Думаю, кіт. Заходжу в другу кімнату, а там дружина, поруч якої лежить домашній улюбленець, уважно дивиться серіал. Повертаюсь і знов
Канада-розлучниця

Канада-розлучниця

Дописи читачів, Життєві історії
Людмила з Євгеном жили душа в душу, в їхній хатині ніколи не зчинялися сварки, між ними майже ніколи не було непорозумінь. Євген завжди допомагав Людмилі. Під стареньким плотиком на їхньому подвір’ї розквітали соняхи. На столі завжди був свіжоспечений хліб. Одного разу після смачної вечері Люфда повідомила чоловікові, що вагітна. Неможливо описати радість, яку викликала в Євгена ця новина. А з народженням донечки він пішов працювати на дві роботи. Після нічних змін приходив додому під ранок знесиленим, та усмішка Іринки, ніжні дотики маленьких ручок умить надавали йому сили. Донечка швидко підросла. На «відмінно» закінчила школу, вступила до університету на державну форму навчання. Вчилася на програміста і мріяла стати успішною в професії. Старенький комп’ютер батьки невдовзі замінили на
ДУШУ віддала дітям

ДУШУ віддала дітям

Дописи читачів, Життєві історії
Карпо був невисокий на зріст, мовчазний, у вічній задумі. Крім праці на господарстві, його, здавалося, більше нічого не цікавило. А ще був короткозорим — і цю ваду успадкувала одна з його наймудріших дочок, про яку згодом розповім. Карпова дружина, Федоська, була високого зросту, енергійна, наполеглива, бойова. Вона завжди добивалася всього, чого хотіла. Разом із Карпом вони виростили сад, мали велику господарку — худобу, птицю. А ще посадили обабіч дороги, що вела на шлях від їхньої хати, щеплені жовті черешні. Вони вабили всю сусідську дітвору. На подвір’ї Карпа та Федоськи завжди було шумно від дитячих голосів, дітлахи скакали, бігали, лазили по черешнях. І своєї малечі у сім’ї вистачало — виховували троє синів та стільки ж доньок. Найстарший син Карпа та Федоськи вдався мудрим, розв
Тітонька, мабуть, помилилася…

Тітонька, мабуть, помилилася…

Дописи читачів, Життєві історії
Сутінки припали до вікна своїм прямокутним обличчям. Оксану знову огорнула туга, знову запекла в серці образа — образа на саму себе. Мучить її совість із дня на день. Можливо, тому, що наближається старість. А вона думала, що ніколи з нею не зустрінеться. Що молодість цвістиме вічно, а той цвіт розсипатиметься на всіх, на кого вона кине оком… А сім’я – це так, для годиться. Чомусь ми нечасто замислюємося над тим, що за щось і за когось несемо відповідальність перед Богом. Але ні однієї помилки могли б не припуститися, якби щиро й відверто порадилися зі своєю совістю. …В Оксани було все. І вона вмить усього зреклася. Чому? Заради кого? Та ці запитання жінка собі ставить із запізненням. Вийшла свого часу заміж за гарного хлопця. Дівчата навіть заздрили їй. Багато красунь упадали за ним, а
Містична історія. Туфлі для коханої – через… труну

Містична історія. Туфлі для коханої – через… труну

#, Життєві історії
Почула колись цю історію від матері своєї найближчої в юності подруги. Цьотка Оксана клялася двом сусідкам і нам, дівчатам, і що то все правда, і що трапилося на її малій батьківщині, в одному із сіл на Житомирщині. Надійка, одна з найкрасивіших, найбільш показних дівчат на селі, одиначка і довгождана батьками доня (через що й названа Надією), раптом захворіла на гепатит. Завезли дівчину до районної лікарні, а звідтіля повернулася вона додому вже в труні. Чим то обернулося для батька-матері – не уявити, напевно, нікому, навіть тим, кому доводилося ховати своїх дітей. Бо ж – один-єдиний промінчик, єдина їх втіха і сподівання на майбутнє… Надійці було вісімнадцять, тому, навіть, без обговорень, випадало хоронити її у вбранні нареченої. За тим вбранням подалася до міста хрещена мати Галина
Даруймо іскорки своєї любові

Даруймо іскорки своєї любові

#, Життєві історії
Весна багатьом несе віру в те, що всі розчарування, невдачі й трагедії казковим чином залишаться в минулому, а попереду — лише щасливі миті яскравого майбуття. Як хочеться, щоб усі наші мрії та бажання здійснювала приземлена реальність. На жаль, іноді у мелодраматичний сценарій, який малює наша багата уява, доля вносить жорстокі корективи. Дуже важко вистояти в цьому нерівному протистоянні. Як же не зламатися під тиском обставин? Тільки віра може допомогти нам пережити випробування долі. Вона — мовби яскравий світлячок у темному лісі життя, як теплий промінець сонця у зимову холоднечу, мов радісна мелодія серед сумних мотивів. «Перемога, що світ перемогла, — віра наша» (1 Ів. 5:5). Кажуть, що надія помирає останньою. Тож поки людина жива, вона сподівається на диво. Намагається відчути
Футлярчик, що врятував життя

Футлярчик, що врятував життя

Життєві історії, Суспільство
Надія обійшла уже з десяток магазинів і з кожним наступним дедалі більше пересвідчувалася, яка це нелегка справа – вибрати подарунок. Тим більше – для коханої людини. Може, сорочку? Та ні, теж уже повна шафа на всі випадки життя… Раптом жінка побачила доволі огрядного добродія у сніжно-білій сорочці і з галстуком модного фасону, який зараз, у вітряну погоду, щосили шмагав свого власника по обличчю. Від того солідне черево чоловіка здавалося ще більш імпозантним. О! – ледь не скрикнула Надя, – як же вона забула? Справді, елегантна защіпка для галстука є вдалим доповненням до чоловічого гардеробу та й доречна з суто практичної точки зору – не дає краватці під час вітру стрибати, куди їй заманеться. Все, питання вирішене. Жінка зітхнула з полегкістю. Зайшла у магазин і довго роздивлялася защ

Privacy Preference Center

Close your account?

Your account will be closed and all data will be permanently deleted and cannot be recovered. Are you sure?