Четвер, Липень 19Усі Чортківські новини

Життєві історії

Некрасива,  зате розумна…

Некрасива, зате розумна…

Дописи читачів, Життєві історії, Новина дня
Ні, він не втратив через неї голову і не закохався. Закохатися – це взагалі складно. Некрасива, звичайно, зате розумна. І фігурка непогана. І очиська – бездонні і розуміючі. Дивись, може, і зустрінеться хтось гідний, хто зуміє оцінити. Зустрівся. Красень. Увірвався в її життя, як ураган, смерч і серцевий напад одночасно. Гарно упадав, квіти носив, заміж покликав через місяць після знайомства. Вона ніяковіла і червоніла. Розуміла, що не пара вони, ой, не пара. Вчителька малозатребуваної нині французької мови і лікар-кардіолог з відомої клініки. Одружилися. Вона думала, що ось все і закінчиться. Ні, не закінчилося. Все навколо іскрилося, світилося, було святковим і навіть злегка несправжнім. Хотів дитини. Вона боялась. Мама плакала. Він наполягав. Їй все здавалося, що казка закінчиться
Помилка молодості

Помилка молодості

#, Дописи читачів, Життєві історії
Люблю їздити потягом. У ньому якось затишніше, ніж в автобусі. Особливо вранці, коли під ритмічний стук коліс пасажири ще дрімають, додивляючись свої сни. Я теж зручно вмостилася на сидінні і мріяла ще подрімати. Навпроти мене сидів досить вродливий і пристойно одягнений сивочолий чоловік. Ми зустрілись поглядами і я побачила його заплакані з червоними прожилками очі. Сонний настрій як рукою зняло – нечасто ж побачиш, як плаче чоловік! Якусь мить ми мовчали. Врешті, я не витримала і тихенько спитала: «У вас якесь горе? Бо ж сльози…» Несподівано незнайомець взяв мене за руку: «Їздив я на могилу матері і там вкотре згадав свій гріх», – мовив загадково. А потім, раз-по-раз витираючи сльози, став розповідати свою історію. Звали його Олексій. Окрім нього, у сім’ї було ще двоє дітей:
«Сім років я молилася до св. Юди Тадея і Бог дарував хорошого, вірного чоловіка»

«Сім років я молилася до св. Юди Тадея і Бог дарував хорошого, вірного чоловіка»

#, Дописи читачів, Життєві історії, Релігія
Усім жінкам у моїй родині ніколи не щастило з чоловіками. Точніше, вони були, але чомусь усе було не так. Завжди вони мусили терпіти від чоловіків побої, приниження, лінощі, зради. Ні одна не наважилася на розлучення, бо часи були такі, що жінка без чоловіка нічого не варта була, та й дітей виростити і вести домашнє господарство було б дуже важко. Тому й терпіли. Я росла, спостерігаючи за таким життям, і з жахом уявляла своє майбутнє сімейне життя. Навіть статеві стосунки видавались мені одним із видів наруги чоловіка над жінкою. Ось із такою викривленою уявою про стосунки і з покаліченою психікою я увійшла в драматичний підлітковий вік. І все, напевно, йшло би за звичним сценарієм. Але якось до моїх рук потрапила газета зі статтею про незвичну переміну в житті однієї людини. Причиною ти
Коли в серці не гасне любов…

Коли в серці не гасне любов…

Дописи читачів, Життєві історії
Після закінчення футбольного матчу до одного з гуртів вболівальників, які стояли на біговій доріжці і ділилися своїми враженнями від гри, підійшов старшого віку чоловік і спитав: – Ви з містечка Г.? – Так, – відповів один з вболівальників. – А ви знаєте, – продовжив незнайомець, – колись в молодості я закохався в дівчину з вашого містечка. Я тоді служив в армії. І познайомився з нею зовсім випадково, коли їхав в поїзді додому. – А ви назвіть ім’я та прізвище тої дівчини. Може, я її знаю. Незнайомець з надією глянув на співбесідника і сказав: – Її звали Марія Гнатів. Але вона, напевно, вийшла заміж і в неї тепер інше прізвище. – А я знаю її. Вона живе на тій вулиці, що і я. У неї двоє дорослих синів, які одружилися і живуть окремо. А чоловіка нема. Він довго хворів і помер кілька
А Ви вірите в жіночу дружбу?

А Ви вірите в жіночу дружбу?

Дописи читачів, Життєві історії, Новини з діаспори
…У теплий літній вечір подруги проводили Катерину закордон. Здається, відтоді минуло, бозна, скільки часу. А насправді лише двадцять років. Катя завжди мріяла про Штати. Там жили її родичі. А тут життя дістало. Тому й не боялася вирушати у світ. Родичі попередили: у наших на початках нерідко трапляється «культурний шок». Це коли людина починає хотіти назад додому, не може їсти тамтешніх харчів, чути повсюдно чужу мову. Але Катерині це не дуже загрожувало. Вона ті «шоки» переживала вдома і великими порціями. Катеринин чоловік – окрема «шокова» тема. Ледачий. Усім незадоволений: погодою, політикою, цінами…  Всіх навчав як жити, а сам, бувало, не міг викрутитися навіть з банальної ситуації. На роботах довго не затримувався. То керівництво погане, то платили мало, то праця важка. –
Подарунки для Діка або Право на дитину

Подарунки для Діка або Право на дитину

#, Дописи читачів, Життєві історії
Дощ лив, як з відра. – Наче небо розперезалося, – подумала Ліза, дивлячись у вікно. – І позимніло на вулиці, кажуть, в Карпатах сніг випав, а зараз кінець червня – катаклізми в природі. І в житті… – сумно усміхнулася сама собі молода жінка, що була при надії. – Як там моя дитина, моя Ганнуся? – думки, наче нав’язливі мухи обсідали її голову, і вона ніяк не могла заспокоїтися, ладна й сама йти під той дощ, щоб забрати додому  свою донечку і знайти спокій… Виросла Ліза сиротою. Так сталося, що її виховувала старша сестра Валя, яка була для дівчинки за тата і за маму. У їхньому маленькому селі – все як на долоні. Всі знають про всіх. І біди людські, і радощі обговорюють та ділять навпіл. Та їх наче забули односельчани. Може тому, що жили тихо та не жалілися нікому ніколи. Мали город, н
Як баба Ганя кавалерів у газеті шукала

Як баба Ганя кавалерів у газеті шукала

Дописи читачів, Життєві історії
«Нашо мені той секс. Тре чоловіка, щоб хліва поладив», Зима, то була найгірша пора для самотньої бабці Ганни. Не тому, що снігами все заметено, а тому, що довго й нудно тягнуться одинокі вечори. Добре, що газет різних багато передплатила. Любила читати про долі, як ото люди сходяться, пару знаходять. А ще вельми цікавилася оголошеннями «Самотнє серце». Бачила, що багато файних чоловіків такі ж билини в полі, як і вона. І якось наважилася першою познайомитися. Перший: «Хочу жінку для любові» Голос цього кандидата сподобався Гані одразу. Не старечий, а лагідний, бархатистий. Говорив, ніби бальзам на душу лив. Виявилося, Петро на п’ять літ молодший, тобто десь шістдесят з хвостиком має. Баба Ганя як справжня жінка не зізналася йому, що незабаром їй сімдесят стукне. – О, ми майже однолітки
Чортківський в”язень

Чортківський в”язень

#, Дописи читачів, Життєві історії
“Історія заснована на реальних подіях які мали місце в 40-х — 41-х роках 20ст. за мурами Чортківської та Уманської тюрем НКВС. Хотів написати застереження +18, але не став цього робити бо те жахіття яке описується в даному творі відбувалось на справді і здійснювалось руками настільки страшних нелюдів що немає в українській мові такого слова яким можна було б їх назвати. Історію як відомо має здатність повторюватись і знати її слід усім щоб не проходити у майбутньому тих страшних та кривавих уроків які вона дає неукам. Все ж хочу застерегти людей особливо вразливих, тих хто невпевнений чи зможе його психіка переварити ті сцени насильства і жаху що описані у цьому творі. Отож думайте, робіть висновки і Боже вас бережи.” ЧАСТИНА 1 “17 вересня 1939 року Червона армія перетнула річку Збруч
Заклинання від ревнощів

Заклинання від ревнощів

#, Дописи читачів, Життєві історії
Років три тому світ став для мене двобарвним. Точніше, мені було дозволено бачити його тільки у двох кольорах: сірому і голубому. Сірий – то колір асфальту, а голубий – неба. На них дивитися можна. А на все, що між ними, – зась! Почалося так невдовзі після того, як ми з дружиною відсвяткували тридцятиріччя нашого подружнього життя. Перлинове весілля, значить. Усе було, як належить, – вітання дітей, внуків, друзів і знайомих, тости, квіти, навіть сльози радості. А через кілька днів моя Світлана, Світланка, Світланочка раптом перемінилася. Чи то після того, як побачила у котрійсь із сотень серій телемила упадання закордонного дідугана за молодою, чи наш сусід так вплинув, привівши до свого помешкання молодшу від себе на двадцять років дівулю – замість дружини, яка сьомий рік в Італі
Замість боргу віддала… чоловіка

Замість боргу віддала… чоловіка

Життєві історії, Суспільство
Оля і Віталик усе життя були сусідами. У кожного своя сім’я, свої радощі і печалі. Навіть долі схожі. Обох виховували тільки мами. Нікуди не виїхали із селища після школи і були нещасливими у шлюбі. Олин тато пішов із сім’ї, коли їй було три роки. Де він пропав – ніхто не знає. Аліментів не платив, тож мама сама виховувала доньку. Батько Віталія мав іншу сім’ю, першій дружині і синові передавав лише гроші. У житті йому довелося добиватися всього самому. Вчився добре, бігав у майстерню дядька Панаса, де працював на токарному станку, опанував зварювальний апарат, розбирався в автомобілях. Після школи Віталик вступив до сільськогосподарського інституту, а як закінчив його, приїхав працювати інженером у місцевий радгосп. Люди поважали хлопця за золоті руки, розум, привітність і щирість. Чере