Понеділок, Червень 26Інтернет портал твого міста

Життєві історії

Як заробітки, заради лікування брата, зруйнували життя…

Як заробітки, заради лікування брата, зруйнували життя…

#, Життєві історії
Усе село обговорювало новину: додому перед Великодніми святами після десяти років заробітчанства приїхала Світлана. Не сама — з донечкою. Михайлові цю вістку принесла поштарка, тітка Марія. Чоловікові защеміло серце. Дуже вже вони любилися зі Світланкою в молодості, планували одружитися, звити гніздечко. Та не судилося. Тяжко захворів Світланин брат. Лікувати хлопця не було за що: батько помер рано, а мати заробляла копійки. Щоб врятувати юнака, потрібні були великі гроші. Не раз Світланка плакала на Михайловому плечі від безсилля. А якогось вечора звірилася: вирішила, що поїде на заробітки. — Ти? Така маленька, тендітна, несмілива? Як ти собі даси раду між чужими людьми? — не йняв віри Михайло. — Я мушу, щоб врятувати Павлуся, — виправдовувалася перед коханим. — Він ще зовсім
Чим закінчилася поїздка 21-річної студентки в США

Чим закінчилася поїздка 21-річної студентки в США

#, Життєві історії, Новини з діаспори
Ірина Рибчин в 21 рік вирішила побачити світ і полетіла в США за студентською програмою. Життя в новій країні так сподобалася дівчині, що, майже не вагаючись, вона вирішила залишитися. Крокуючи до американської мрії, вона відкривала нові професії, вчила мову і тонкощі спілкування з американцями. Вона розповіла про те, чого чекати студентам під час роботи в США, як мотивують страхові компанії до здорового способу життя, а також розвінчала міфи про фастфуд і нездорову американську націю, пише СвітUA. Далі – від першої особи. Я вчилася в університеті нафти і газу в Івано-Франківську. Йшов третій курс, за вікном був 2013 рік. Я вже не один раз натякала батькам, що хотіла б поїхати за кордон, побачити світ. На той час багато моїх друзів спробували програму “Work and travel USA”. Проте кожен
Усі ми – діти дітей чиїхось дітей?

Усі ми – діти дітей чиїхось дітей?

#, Актуально, Дописи читачів, Життєві історії
Усі ми родом з Дитинства... Чи замислювались ви колись над тим, що ми – діти дітей чиїхось дітей? І завжди в душі ними залишаємось. Коли чую, що є важкі діти, категорично з цим не погоджуюсь. Насправді важких дітей-пише Валентина Семеняк-нема, є важкі батьки, які з певних причин забули про свою власну внутрішню природу дитини. Діти ж приходять у цей світ кришталево-чистими. А що вони вберуть і «запишуть» у свої душі, залежить, в першу чергу, від батьків. У наших пращурів – давніх слов’ян існував цікавий звичай. Після народження дитини мати зберігала відрізану і зав’язану ще бабою-повитухою пуповину, яка дев’ять місяців з’єднувала дитину з матір’ю у її лоні. Коли ж дитині виповнювалось сім років, мати урочисто вручала її синові або доньці. Дитина розв’язувала вузол і після цього пуповину
Василь МАХНО. Фотографія батька

Василь МАХНО. Фотографія батька

#, Життєві історії
Хто-небудь вислухає мою розповідь? У Чорткові несподівано мелодія пронизливої пісні Beatles про кохання переслідувала мене, не даючи можливості зосередитись. Я уявляв їх двох на цих вузьких вуличках старого міста. Так. Їх двох – маму і тата. У шістдесятих вони зустрічалися тут. Можливо, навіть на цій вуличці, де я саме й стою. І якщо я навіть щось прикрашу, бо не знаю усіх деталей історії їхнього кохання, то мені допоможе ця пісня. Голос Джона Леннона – прості й зрозумілі слова. Зрозумілі й прості для всіх, хто свій перестук серця хоче налаштувати на перестук іншого серця. Так налаштовують струни гітари або скрипки. Я переконаний, що мій батько міг бути тоді у Чорткові бітлом і бітником одночасно. Він же ровесник Леннона. Здається, що у Чорткові мої батьки й познайомилися: студентка мі
Недоспівана пісня… Жорстоко розстріляна мить…

Недоспівана пісня… Жорстоко розстріляна мить…

Життєві історії, Історія
Недоспівана пісня… Жорстоко розстріляна мить… Заґратовані душі в обіймах камінної ночі. У пекельному вирі мелодія пісні звучить, І стихає, як схлип, бо загибель їй хтось напророчив. Їй було вісімнадцять, йому – двадцять два, коли вони холодної лютневої неділі 1941 року, міцно тримаючись за руки, стали перед вівтарем. До того зустрічалися чотири роки. Про їхнє кришталево чисте і вірне кохання ходили легенди. Це були подруга моєї матері Ганна Козар і батьків побратим Богдан Гева (див. світлину). Моя мама розповідає, що на жодній сцені і в жодній телепередачі за своє ціле життя не чула такого пречудового співу, як їхній, коли дуетом співали у “Просвіті”, не зустрічала такої духовної гармонії. Ганна була завжди веселою, усміхненою, він – серйозно задумливим. Через півтора місяці післ
Не повторіть моїх помилок!

Не повторіть моїх помилок!

#, Дописи читачів, Життєві історії
В Україну я приїхав з Ростова-на-Дону у 1981 році. Там я проживав разом з батьками. У місті Чорткові мешкала моя двоюрідна сестра і я вирішив у неї погостювати. Не знаю, чи це була доля, чи збіг обставин, але саме тут я зустрів дівчину, яку звали Наталка. Вона винаймала у сестри житло. Ми познайомилися і я у Наталю закохався. Напевне це було кохання з першого погляду. Можливо, що й так. Через декілька днів я запропонував їй, як кажуть, руку і серце. Вона погодилася і невдовзі ми справили невеличке весілля. Я був безмежно щасливим, коли через рік після весілля моя дружина подарувала мені сина. Звичайно я усвідомлював, що треба утримувати сім’ю, тобто заробляти гроші. Подумав над варіантами і прийняв рішення їхати на заробітки аж у Магаданську область. Там добре платили, я облаштував житл
Чортківська співачка Наталя Стець обробляє землю та не дає хабарі…

Чортківська співачка Наталя Стець обробляє землю та не дає хабарі…

#, Життєві історії, Особистості
Співачка Наталя Стець з чоловіком обробляє 20 гектарів землі. У Шманьківчиках Чортківського району вирощують городину.-пише ПроТЕ – Життя так заставило. – розповідає. – Але основний в цьому чоловік. Ми не фермери. Фермери мають паї. Це є земля моєї родини. Ми – одноосібники. 20 гектарів землі – це небагато. Люди мають по 200 гектарів. Вирощуємо овочі – капусту, огірки, моркву, помідори, картоплю і сіємо зернові для сівозміни. Чоловік закінчив Львівський торгово-економічний університет. Він продає на базарі городину. Йому торгівля ближча. Мені було б дуже важко без нього. Сільське господарство це не так, що нині не зроблю, а зроблю завтра. Це нині і ніяк. Є такі моменти, що тільки нині, а завтра вже можна гуляти – нічо не зробиш. Городину Наталя вирощує 10 років. – Люди відмовлялися від
Від історії переселенки болить душа

Від історії переселенки болить душа

Дописи читачів, Життєві історії
Настя — переселенка. Але не з Донеччини і не з Луганщини. Її переселили ще в 1940-х роках із території, що на той час належала Польщі. Настиним рідним і не снилося, що доведеться залишати отчу землю і приживатися в чужому краї, в чужій хаті. А в рідному селі на цвинтарі залишилися спочивати їхні предки, могили яких вони впорядковували й молилися за упокій їхніх душ. Лан родючого поля мали, а ще розкішний сад, добротну хату, стодолу, хліви, повні худоби. Тримали коней, корів, свиней, домашню птицю. Був у хаті хліб і до хліба. Та все це довелося залишити. В юності Настя щиро й палко покохала хлопця. Але після кількох побачень із нею він захопився іншою, а невдовзі й одружився. Як же боліло Настине серце, вперше поранене стрілою кохання! Проте скоро вона, красива, життєрадісна, робітна, с
Тернополянка відверто про найстрашніше за кордоном

Тернополянка відверто про найстрашніше за кордоном

#, Життєві історії, Новини з діаспори
 Світлана та Тарас Дем’янчуки із Золотого Потоку Бучацького району уже більше двох років живуть і працюють у столиці Франції – Парижі, - пише Файне місто. Там вони познайомилися не лише зі столицею закоханих, з усіма її принадами – Тріумфальною аркою, яка всім добре знайома із творів видатного німецького письменника ХХ століття Еріха Марії Ремарка, Ейфелевою вежею, яка є неодмінним символом французьких романтичних фільмів, а перш за все знайшли друзів, набули нового життєвого досвіду й зрозуміли, що хоч ризикувати страшно, проте корисно, бо, власне, їхня поїздка за кордон стала своєрідною авантюрою. Про те, що найбільше вразило подружжя Дем’янчуків у Парижі, про стиль життя французів, а також про труднощі з якими доводилося стикатися, – із перших вуст. – Світлано, хто
Що допомогло, тепер уже успішному чортківчанину, вирватися з тенет наркотиків

Що допомогло, тепер уже успішному чортківчанину, вирватися з тенет наркотиків

#, Дописи читачів, Життєві історії, Здоров'я
Тепер ця Людина відома в Чорткові як талановитий бізнесмен, чудовий батько та чоловік, а ще автор багатьох проектів, ідей та задумів. Та був час, коли життя, чудернацьке і невгамовне, висіло на ниточці, перев’язаній на зап’ясті болю… – Кожен, хто починає вживати наркотики, ніколи не думає, що буде справжнім наркоманом, що почнеться випадіння зубів, цироз печінки, зараження крові, СНІД… Ніхто не знає, що найбільший підступ диявола – занапастити все: і душу, й тіло. Він змушує людину повірити в те, що це – звичайне задоволення, задоволення людської плоті»… Із такою відразою і сумом розмірковує про страшну хворобу колишній наркозалежний, 37-ми річний А.(з етичних міркувань ім'я не  вказуємо) , мешканець міста Чортків. Пробувши в полоні «невидимої смерті» 12 років, чоловік безвідрадно з