П’ятниця, Грудень 15Інтернет портал твого міста

Життєві історії

Не повторіть моїх помилок!

Не повторіть моїх помилок!

Дописи читачів, Життєві історії
В Україну я приїхав з Ростова-на-Дону у 1981 році. Там я проживав разом з батьками. У місті Чорткові мешкала моя двоюрідна сестра і я вирішив у неї погостювати. Не знаю, чи це була доля, чи збіг обставин, але саме тут я зустрів дівчину, яку звали Наталка. Вона винаймала у сестри житло. Ми познайомилися і я у Наталю закохався. Напевне це було кохання з першого погляду. Можливо, що й так. Через декілька днів я запропонував їй, як кажуть, руку і серце. Вона погодилася і невдовзі ми справили невеличке весілля. Я був безмежно щасливим, коли через рік після весілля моя дружина подарувала мені сина. Звичайно я усвідомлював, що треба утримувати сім’ю, тобто заробляти гроші. Подумав над варіантами і прийняв рішення їхати на заробітки аж у Магаданську область. Там добре платили, я облаштував житл
«Ні хвилини про те не жалкую…» – спогади жительки Чортківщини

«Ні хвилини про те не жалкую…» – спогади жительки Чортківщини

Дописи читачів, Життєві історії
Цю статтю написано правнучкою з розповідей прабабусі, котра проживає у Львові, та не забуває своїх рідних країв, а саме – с. Шманьківці. Ми познайомились у соціальній мережі Facebook. Слово за словом – і вона мені розповіла, що у неї була прабабця, яка перенесла важкі муки за рідну українську землю. Отож, пропоную вам дочитати цю розповідь до кінця. Моя прабабця – Станіслава Горяча, яка спочила в Бозі 15 лютого 2008 року, за чотири дні до 89-ліття. Ще досі пам’ятаю, як вона казала, що пережила страшні муки заради України, але ні хвилини про те не шкодує. Іноді співзвучність кількох літер імені визначає, передбачує людську долю. Станіслава народилася 19 лютого 1919 року в с. Шманьківці, був тріскучий мороз і хурделиця, снігом мело несамовито – так, що далі свого носа нічого й не побач
Мені бракує у Чорткові зайнятості. А в Києві…

Мені бракує у Чорткові зайнятості. А в Києві…

Дописи читачів, Життєві історії
Рада усіх вітати, хочу Вам представитись та поділися деякими своїми спостереженнями. Мене звати Шахова Оксана і я народилася та довгий час жила у Чорткові. Ось уже як рік, я змінила свої маршрути і дороги. Навчання привело мене до нашої столиці-Києва. Живучи тут, у мене складаються різні почуття і враження, чим і хочу поділитись з Вами. Чортків, на мою думку, місто спокою і умиротворення, з особливим західним колоритом. По всіх куточках чутно чисту українську мову, міські жителі люб`язні і готові простягнути руку допомоги. Все помірно, ніякої тобі метушні, кілометрових заторів, галасу, тільки де-не-де і коли-не-коли рознесеться якась чутка серед місцевих. Погодьтесь, усі жителі- це ніби одна велика родина, усі всіх знають. Компактність цього міста вражає! Здавалося, тут є усе для п
Таємниці Чорткова: Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава.

Таємниці Чорткова: Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава.

Дописи читачів, Життєві історії, Історія, Фоторепортаж
Місто Чортків. Багато думок викликає лише одна назва міста. «А що чорти у вас жили, чи нечисть водилась, а може, місце є неподалік містичне?»- ось що, зазвичай, я чую, коли вперше говорю, звідки я родом. І, справді, навколо цієї назви завжди точаться спекотні дискусії. А що взагалі ми знаємо про наше місто? Чим воно жило і дихало ще до нас? Хто прогулювався затишними вуличками і жив у старовинних будинках? Чи жило тут кохання серед місцевих, скільки подвигів бачили літні ночі? Місто- це завжди щось неймовірне. Ви не задумувались, але чимало секретів береже наш сивочолий Чортків. Зануртесь із головою у ці легенди і можливо, у них ви впізнаєте самих себе. Чи не головною окрасою міста є наш костел. Його повна назва – Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава. Уперш
Спогади майора міліції: Сексбувальщина

Спогади майора міліції: Сексбувальщина

Дописи читачів, Життєві історії
Продовжуємо публікувати спогади майора міліції Сексбувальщина Така ж сльотна осінь 76 – го. Пристойне – Липники ще не стало, …Заводським. Глибоке, в’язке болото на всій будові. Контингент спец комендатури, як то болото, просочується крізь такий самий гнилий внутрішній режим. Жодної ночі без пригод. Серед ночі ґвалт під дверима. «Пане постерунковий! Йой, ходьте борши, бо біда!» Вбуваю наскоком чоботи і вже в дорозі випитую літню жінку, що сталося. «Та сталосі, прошу пана, таке страшне, жи мусите самі видіти! Ми юж спали, як вчулам, шо корова мичит. Збудила старого, речу б’єй до стайні, повідь шо там… А він глухий, кажи – спи, тобі сі приснило. Засвітила ліхтар, дивлюся…, а той бугай приставив зо заду цебрик тай мурдує нашу корівцю. А во ту, прошу пана… Видите, йно цебрик зостав
Спогади майора міліції. Бувальщина “Скарб”

Спогади майора міліції. Бувальщина “Скарб”

Дописи читачів, Життєві історії
Все що я далі напишу, не варте уваги тих, для кого хороший мент – той, що не дожив до пенсії. Дякувати богові, я дожив, і тепер (з двома правничими дипломами), маю майже таку саму пенсію, як і злодій – рецидивіст. Парадоксальне – «проти чого боролися, на те й напоролися», дістало своє реальне втілення в так званій «незалежній і правовій…» І правду кажуть, що колишніх ментів не буває… Як і колись, залишився невиправним романтиком з набутим протокольним стилем мовлення і пекучою ностальгією за тими часами, коли можна було вибрати професію за покликанням. І досі у снах долаю висотні перешкоди і пробуджуюся від залізного клацання затвору калаша. Попри цей ліричний відступ, хочеться побажати нинішній, такій самій КОПнутій поліції, як можна скоріше позбутися ілюзій формальної самодостатнос
Таємниці Чорткова: Червоний берег – символ заможності чи нагадування про кровопролиття?

Таємниці Чорткова: Червоний берег – символ заможності чи нагадування про кровопролиття?

#, Дописи читачів, Життєві історії, Історія, Культура
Чортків красується по два береги Серету. І немає тут такого місця, щоб не було овіяне легендами та переказами. У старовинному місті, здається, навіть зараз живе атмосфера тодішнього часу… Хоча, усе змінюється: час, люди і традиції. Та все ж, завжди однаково пишне і красиве місто Чортків. Уже прижилось серед місцевих, таке визначення поселення у нашому містечку, як червоний берег. Прогулюючись тими гарними і ошатними вуличками, ми розуміємо, що тут побудовані приватні будинки. Проте дана стаття буде зовсім не про оселі наших мешканців, а про те, чому ж так історично склалось, що берег називають «червоним»? Ходить уже знайома нам легенда, що колись річка Серет стала могилою для багатьох убитих людей у бою, що стався колись на наших землях. Звідси,  розуміємо, що берег був червоний від
Таємниці Чорткова: Хасидська синагога на перехресті доріг

Таємниці Чорткова: Хасидська синагога на перехресті доріг

#, Дописи читачів, Життєві історії, Історія
Свого часу Чортків був прихистком для різних культур, етносів і націй. Тут юрбилось колоритне життя, це місто об`єднювало релігії, ворогуючі народи та просто несумісних, на перший погляд, людей. Мені здається, що у Чорткові можна знайти все, якась велика епоха заховалась у такому маленькому містечку. Чортків деколи називають містом церков. І, справді, скільки ж тут зведено храмів! Серед них зустрічаємо як найстаріші, так і новозбудовані. Потрібно підкреслити, що у цьому містечку знайшлось місце й для юдейських святинь. Правда, на сьогоднішній день, вони вже не працюють по призначенню. Проте для нас, вони якийсь магічний портал у другий вимір. Синагога, що розкинулась у центрі міста, завжди вражає красою і величністю. Тут ми знаходимо стародавні знаки, про значення яких ми можемо лиш
Таємниці Чорткова: готель «Рудольф». Щастя не в грошах, а у гідності

Таємниці Чорткова: готель «Рудольф». Щастя не в грошах, а у гідності

#, Дописи читачів, Життєві історії
Коли мовчать історичні джерела, залишаються тільки легенди та народні перекази. А вони часто бувають настільки детальні, яскраві й цікаві, що непомітно захоплюють уяву читачів та спонукають багатьох шукати заховані у віках безцінні скарби. Мало хто пам`ятає, що колись на території давнього Чорткова стояв, мов поважний пан, готель «Рудольф». Призабутий історією, він, однак, зберігає чимало таємничих легенд, з яких, зокрема, дізнаємось і про безцінні скарби та величезні багатства заховані тут у давні-прадавні часи. Кажуть, що власником цього готелю був небідний чоловік, та ніхто не знав, як у час змін та переломів можна мати таке багатство, як у нього. Люди, бува, назвали його навіть відьмаком. Пан Рудольф був не з говірких людей, мав холодний, жадібний погляд, що пронизував до кісток. Ча
Таємниці Чорткова: Шлюз «Анеля»

Таємниці Чорткова: Шлюз «Анеля»

#, Дописи читачів, Життєві історії
Так уже історично склалось, що Чортків перебував у різних часових епохах, бачив різних правителів, підслуховував секрети різних людей, був свідком воєн, перемог і поразок. Тому й не дивно, чому в такому маленькому провінційному містечку змішалася, як на палітрі талановитого художника, секрети якого буде розгадувати не одне покоління, така різноманітність культур та релігій, архітектурних стилів душа. Чортків не можна порівняти із дорогоцінним діамантом, бо у цьому місті є не тільки холодний блиск. Швидше, він нагадує бурштин -  дивовижний маленький шматочок сонця, теплий самоцвіт, який грає всіма відтінками медового кольору, зачаровуючи і беручи в полон своєю красою Такий же і Чортків - сонячний, водночас простий, але неймовірно красивий, та головне неповторний. Місто, яке за довгі ро