Вівторок, Червень 19Усі Чортківські новини

Історія

Забути не маємо права: Чому Петра Колісника, з Чортківщини, так і не признали героєм

Забути не маємо права: Чому Петра Колісника, з Чортківщини, так і не признали героєм

Дописи читачів, Історія
Поруч із Петром Хамчуком завжди і всюди – у боях, рейдах, на відпочинку – був його односельчанин Петро Колісник. Як казали повстанці – тінь і права рука «Бистрого». За браком даних нема можливості описати його бойовий шлях, відомо лише, що був з Хамчуком від початку і до кінця бойових дій;  якийсь час очолював «залізну чоту»; був сміливим, рішучим, винахідливим розвідником та особистим ординантом «Бистрого». Після розпуску куреня Петро Колісник з фальшивими документами під прізвищем Петро Черниш до 1952 року проживав у Києві і працював на заводі. Деяке світло на особу Петра Колісника та його участь в УПА проливає відповідь Тернопільського СБУ братові Семену Коліснику. Не звернувши увагу на дату, можна було б подумати, що писано в Брєжнєвські часи. Але ж ні. Дата 22 червня 1998 року пі
Чортківський історик про “аналогію із сьогоденням”

Чортківський історик про “аналогію із сьогоденням”

#, Історія
IV Універсал про незалежність проголошений в ніч на 25 січня, а лиш записаний 22-го… Проголошення незалежності IV Універсалом Малої Ради подається в пафосних поверхневих тонах. При глибшому аналізі, постає дещо інша картина.- стверджує Ярослав Дзісяк, історик, викладач Чорктівського коледжу економіки та підприємництва ТНЕУ В ході окупації України російсько-більшовицькими військами, частина членів Центральної Ради схилялася до проголошення повної незалежності УНР, однак, як міри вимушеної, яка здатна зупинити наступ більшовиків лише самим фактом суверенітету. Думку проголошення незалежності на засіданні  Генерального Секретаріату ще 26 грудня 1917 року висловлював соціаліст Микита Шаповал. Але в Центральній Раді все ще заборонялося згадувати про повну незалежність України, а слово “самост
Чому енкаведисти віддали Михайла Довбенка на розправу полякам

Чому енкаведисти віддали Михайла Довбенка на розправу полякам

Дописи читачів, Історія
Михайла Довбенка в селі іменували сотником. Мабуть заслужено, бо вмів він навколо себе згуртувати більше сотні сільської молоді. Ті, що пам’ятають його, кажуть, що мав щось притягальне, бо «липли до нього хлопці, як мухи до меду». Був добрим спортовцем, щирим і доброзичливим товаришем, активним у всіх сферах громадського життя: «Просвіта», «Луг», «Вертеп» і забави. Із проголошенням у 1941 році вільної України, запально кинувся у вир політичної і ратної боротьби. Після арешту провідників ОУН, очолив збройний спротив нацистській окупації. Коли німці разом з поляками організували каральну операцію проти жителів Кривенького, Михайло підняв свою сотню на відплату кривдникам. Здійснює напад на гуральню лярдвіртшафту, палить будівлі поляків, які мурдували українців і брали участь в напад
Завтра, 22 січня, відбудеться урочисте погашення немаркованих конвертів, приурочених до 45-ї річниці чортківських подій

Завтра, 22 січня, відбудеться урочисте погашення немаркованих конвертів, приурочених до 45-ї річниці чортківських подій

#, Історія
22 січня 2018 року о 16 годині в приміщенні бібліотеки-музею "Літературне Тернопілля" відбудеться урочисте погашення немаркованих конвертів, приурочених до 45-ї річниці чортківських подій. -інформує сайт У ніч проти 22 січня 1973 року учасники "Росохацької групи" встановили над приміщеннями Чорткова 4 синьо-жовті прапори та розвішали 19 прокламацій до 55-ї річниці проголошення Четвертого Універсалу Центральної Ради. Конверти виготовлені ДП "Укрпошта" на замовлення Творчого об'єднання "КіноХвиля" та Тернопільської Кінокомісії Довідково На початку 70-х років група юнаків із села Росохач на Чортківщині утворила підпільну організацію, котрі увійшла в історію як "Росохацька група".  5 листопада 1972 року, на лісовій галявині члени організації прийняли присягу, текст якої написав організато
21 січня – річниця загибелі українського героя, пам’ятник якому встановлено в середмісті Чорткова

21 січня – річниця загибелі українського героя, пам’ятник якому встановлено в середмісті Чорткова

#, Дописи читачів, Історія
"Сірі вовки" - такий криптонім обрала сотня Петра Хамчука на псевдо «Бистрий». «СІРІ ВОВКИ» Білі села горять, ніжний цвіт молодий Відправляють рабами служити У далеку Німеччину. Боже святий, Як це лихо страшне пережити! Та крізь дим і вогонь, через терни війни Йде у бій. «Ще не вмерла» співає. За чотою чота, курінь «Сірі вовки». Їх на подвиги «Бистрий» взиває. Любі поле і ліс, дорогий рідний край, Довгий шлях боротьби за свободу І прокляття: «Фашисте, чужинцю, вмирай!» — З уст того, хто був сам із народу. Переможні бої нездоланних стрільців З окупантами, з більшовиками Надихали людей. І до їхніх рядів Все нові добровольці ставали. Слава «Бистрого» линула волі крилом. Йому вірили, звістки чекали. Славні подвиги хвилею мчали кругом, Як повітря, їх люди ковтал
Йорданська вода творить дива. Народні спостереження – доведені наукою

Йорданська вода творить дива. Народні спостереження – доведені наукою

#, Здоров'я, Історія
Традиційно на Богоявлення, 19 січня, відбувається освячення води. Християни вірять — від цього вона стає живою і не втрачає свої цілющі властивості аж поки її всю не споживуть. І цей факт доведено наукою. Науковець пояснив, чому навіть звичайна вода в цей день має цілющі властивості 18 -- 19 січня в народі називають Водохреще. У ці два дні здійснюється Великий Чин освячення води. Вважається, що від Навечір'я Богоявлення (18 січня) і до півночі Богоявлення Господнього (19 січня) уся вода набуває чудодійних властивостей і зберігає їх протягом усього року. То що ж так впливає на властивість води? Чому її вважають саме в ці дні цілющою? -- Чи правда, що структура йорданської води різниться від звичайної? -- Цей факт доведений різними науковцями вже дуже давно й не викликає жодних суп
Забути не маємо права – Виряджала мати сина. розповідь про Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»

Забути не маємо права – Виряджала мати сина. розповідь про Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»

#, Дописи читачів, Життєві історії, Історія
                                                           «Забути не маємо права!»                                                                                Богдан Савка.                    Зв’язкова ОУН Текля Довгошия, так описує проводи на збір Івана Ангела, на псевдо «Гайовий»: «Після вечері вийшли всі надвір. Було чисте небо, ясно мерехтіли зорі, ніби прощалися з від’їжджаючими назавжди. Місяць освітлював дорогу, далеку нелегку і невідому. Всі разом – рідні і друзі, заспівали «Виряджала мати сина». Вийшли з хати старенький батько, сестра, стала на порозі мати. Батько виніс два автомати і подав хлопцям до рук. Поблагословив їх, осінивши святим хрестом, сказав: «Ідіть, хлопці, з Богом у щасливу годину боронити Україну і замучений свій нарід». Обняв сина і гірко заплакав.     І
Забути не маємо права – Нескорена

Забути не маємо права – Нескорена

Історія
Це було 27 вересня 1947 року. Серед ночі у вікно постукав наш сусід Микола Боцян. Мама відчинила двері. Переляканий Микола стояв на порозі в одній спідній білизні. Враз, відіпхнувши маму, до хати вдерлися «рубахи». Мені і братові Роману наклали наручники і повели на обійстя Марини Семців. Згодом туди привели ще дванадцять односельчан: В.Стадничого, Я.Видаш, А.Поперечну та інших.-пише Золота Пектораль Зі сходом сонця в село приїхала машина “рубахів” з собаками. Почалася облава. Йдучи по сліду, собаки знайшли в запіллі у Анни Поперечної пораненого Василя Коваля (псевдо Марко). Близько 11-ї години напівживого, закривавленого Василя посадили в хаті на підлогу. Щоб сидів, його обклали подушками і оперли на скриню. Привели мене: – Чи знаєш ти її? – запитав старший “рубахів”. – Так, – ледь к
Забуті герої Чортківщини: Григорій Грабець

Забуті герої Чортківщини: Григорій Грабець

Актуально, Дописи читачів, Історія
Весною 1942 року повітовий провід ОУН очолив вчитель з села Великі Чорнокунці Григорій Грабець, псевдо Артем. Члени організації, дістають зброю, проводять вишколи бойовиків і медсестер, підбирають зв’язкових та пропагандистів. Основними завданнями організації в окупованому німцями повіті було: пропагандистсько-роз’яснювальна робота; збір та магазинування зброї, продуктів і медикаментів; вишкіл бойовиків та провідників; локалізація польських підпільних груп АК і більшовицького підпілля; формування загонів самооборони; організація бойкоту окупаційній владі в зборі контингенту; перешкоджання вивезенню молоді на роботу до Німеччини; рекрутування добровольців для посилення УПА; збір коштів під буфони. На літо 1943 року по селах вже діяли боївки самооборони. Н
Чортківська героїка. Степан Ворох на псевдо «Оріх»

Чортківська героїка. Степан Ворох на псевдо «Оріх»

Дописи читачів, Історія, Новини з діаспори
Степан Ворох, псевдо «Оріх», народився 1921 року в селі Кривеньке. З дитинства плеканий в дусі націоналізму, що визначило його подальший життєвий шлях. По закінченні сільської школи навчається в Чортківській гімназії. 14 липня 1939 року. За розповсюдження націоналістичної літератури, разом із двома гімназійними товаришами, арештовується польською владою і засуджується до півтора року ув’язнення. З приходом більшовиків, дістає волю і вже як член ОУН активно співпрацює на розбудову повітового проводу. У зв’язку з новими арештами, переходить у підпілля, де перебуває до самої війни. Вже при німцях, разом із Павлом Мальованим з Білої та Ярославом Климом, розширюють повітову сітку ОУН, організовують навчання і вишкіл активістів, здійснюють ряд заходів пов’язаних з проголошенням Акту відновл