Вівторок, Лютий 20Інтернет портал твого міста

Історія

У Чорткові є вулиця на яку не їздять таксисти

У Чорткові є вулиця на яку не їздять таксисти

#, Дописи читачів, Історія
Цієї вулиці не має на картах Googla, в самих крутих навігаторах і навіть жоден таксист Чорткова не відвезе вас на вулицю Саперську. Чому  та де вона знаходиться читайте далі: Тепер мало хто, навіть з людей старшого віку, уродженців міста, пам’ятає чи знає, що саме цю стежку в довоєнні роки називали просто – «саперською», не називаючи її ні дорогою, ні стежкою. Хоч у ті далекі від нас роки, вона не була в такому занедбаному стані, як тепер була майже дорогу, а не стежкою. В роки довоєнної Польщі, яка окупувала у той час наш край, «саперська» була позначена навіть на військових картах, про що згадував в середині 50-х років минулого століття, чортківець, колишній військовий пенсіонер, Л. Шкрапка, гр. ПНР, який приїжджав у Чортків відвідати своїх родичів. Мова піде про стежку, яка почина
Забути не маємо права: Григорій Галушка псевдо “Кат”

Забути не маємо права: Григорій Галушка псевдо “Кат”

Дописи читачів, Історія
Славні Чорнокунецькі села, ніби виткані з однієї основи, ім’я якої – героїка. Ми вже перегорнули з десяток достойників, якими можуть гордитися нащадки, послідовники і земляки. Ніхто не знає в чому коріниться та магія села, що живить пам’ять спадкоємністю традицій, а тому зробимо невеликий відступ в історію; десь так, на півтора тисячі років. Між великими - малими Чорнокунцями та Волею Чорнокунецькою, в полі ближче до Коцюбинчиків є Розбита Могила. За недавніми дослідженнями – цей ритуальний курган, насипали чорні кунці (гуни) для освячення меча Арея. І хоч про цей непереможний нарід, нагадують лише назви сіл і готський історик Йордан; меч Арея був і залишається центровим елементом геральдичної відзнаки ОУН, як символ борні і перемоги. Третій вояка з роду Галушок – Григорій на псевдо
Забути не маємо права: Текля Галушка, псевдо “Могила”. Рідня по крові і за духом

Забути не маємо права: Текля Галушка, псевдо “Могила”. Рідня по крові і за духом

Дописи читачів, Історія, Новини з діаспори
Сестра Степана Галушки –Текля (по чоловікові Мотика), народилася 1915 року у Великих Чорнокунцях. З юних літ кинулася у вир громадсько-політичного життя. Знаючи «принади» польського шовінізму і зазбручанського більшовизму, плекала в собі ненависть до зайд і палку любов до батьківщини. Незважаючи на масові арешти напередодні війни, Текля, симпатик ОУН, успішно співпрацює з станичним Дмитром Пунаком, виконує різні доручення повітового провідника «Біра», який тоді переховувався в Чорнокунцях. 16 травня 1941 року Текля Галушка вступає в члени ОУН. Діє під псевдонімом «Могила». Виконує обов’язки інформатора групи, в яку входили станичний Василь Гайдук, Лука Кузь, Осип Червоняк. Пізніше підпорядковується станичному Антону Боровському, а після його смерті – Гриньку Галушці. Будучи добре за
Бій під Крутами. У кого нам варто повчитись хоробрості?

Бій під Крутами. У кого нам варто повчитись хоробрості?

#, Дописи читачів, Історія
29 січня минає 100 років від тих героїчних та трагічних подій, що відбувалися 29 січня 1918 року біля станції Крути Чернігівської області. Крути – це глибока криниця мудрості і хоробрості, що дає нам багато відповідей на наболілі проблеми сьогодення. Тому найкращим способом вшанування героїв Крут, мають стати не сльози, не покладання квітів чи довгі слова-промови, а усвідомленням цих уроків щоденною працею для того, щоб коли настануть інші Крути – ми вже були іншими. Тож пройдіть ці події сьогодні душею, і витягніть істини життя, що не змінюються через століття. Початок 1918 року. Менше року існує українська держава – УНР. На її чолі – українські соціалісти-утопісти В.Винниченко, М.Грушевський, не маючи чітких самостійницьких позицій, постійно кидаються «рятувати людство разом з російс
Про Павла Подольчука з Чортківщини та Українську дивізію “Галичина”

Про Павла Подольчука з Чортківщини та Українську дивізію “Галичина”

Дописи читачів, Життєві історії, Історія
Коли читала уривки із книги Гайке “Українська дивізія “Галичина” мене зовсім покинув спокій. З великою увагою і болем у душі та серці очима випивала кожне слово. У квітні 1944 року мені виповнилося сім років і ті події я пам’ятаю дуже добре.- пише Леонія ГАВРИСЬ-СЦІБАН з Колиндян. Розповідь моя – про наймолодшого маминого брата Павла Подольчука і його шлях у дивізію. Декілька разів вуйцьо тікав від німців. Перший раз втеча була найкоротшою – 100 кроків. Саме 100 кроків від школи, куди німці замкнули хлопців, до нашої хати. Друга втеча з Чортківської тюрми – 10 кілометрів. Тікали хлопці засніженими полями. Перше і друге повернення тривало півдоби: вдень зловили, а вночі втекли. А третє повернення додому затягнулося на півстоліття. Шлях його пролягає через дивізію “Галичина”, табір ві
Чортківська хустка: значення та обряди

Чортківська хустка: значення та обряди

Дописи читачів, Історія, Новини з діаспори
Надзвичайно важливою для кожної чортківчанки, як і любої жительки Західної України, була хустка. В кожній родині їх виготовляли заздалегідь і зберігали для святкування важливих подій у житті сім’ї. Колись хустки у Чорткові вишивалися шовком. Найчастіше зустрічалися червоні, сині, зелені, жовті та рожеві нитки. Орнамент на хустках був переважно геометричний, а вже у 18-ому столітті увійшов у моду рослинний орнамент – квіти троянд, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів… Часто вживана і найпростіша композиція узору хустини — хвиляста лінія. Та крім узорів рослинного характеру, бувають ще й геометричні. Якщо кути хустини зашивали густим узором, то простір у середині лишали без прикраси або заповнювали дріб­ними
Забути не маємо права: Степан Галушка – побратим “Бистрого”

Забути не маємо права: Степан Галушка – побратим “Бистрого”

Дописи читачів, Історія
Життєвий шлях Степана Галушки, багато в чому нагадує біографію Петра Хамчука. Народився 1917 року в селі Великі Чорнокунці в незаможній селянській сім’ї. Ходив до тієї ж сільської школи, що й Петро, де директорував той самий Олексій Синенький, який зумів прищепити своїм учням палку любов до України і ненависть до її ворогів; готовність працювати і боротися до загину за волю, за звільнення від іноземного ярма. В 1937 році Степан Галушка закінчує Залуквинську агрономічну школу, що існувала на кошти митрополита А. Шептицького, і повертається в село. В цьому ж році вступає в ОУН, продовжує активно працювати у сільській «Просвіті», «Лузі». Після так званого «визволення» разом з Петром Хамчуком навчається в Чортківській медшколі. Запідозрені в антирадянщині Степан Галушка, Петро Хамчук і В
Забути не маємо права: Чому Петра Колісника, з Чортківщини, так і не признали героєм

Забути не маємо права: Чому Петра Колісника, з Чортківщини, так і не признали героєм

Дописи читачів, Історія
Поруч із Петром Хамчуком завжди і всюди – у боях, рейдах, на відпочинку – був його односельчанин Петро Колісник. Як казали повстанці – тінь і права рука «Бистрого». За браком даних нема можливості описати його бойовий шлях, відомо лише, що був з Хамчуком від початку і до кінця бойових дій;  якийсь час очолював «залізну чоту»; був сміливим, рішучим, винахідливим розвідником та особистим ординантом «Бистрого». Після розпуску куреня Петро Колісник з фальшивими документами під прізвищем Петро Черниш до 1952 року проживав у Києві і працював на заводі. Деяке світло на особу Петра Колісника та його участь в УПА проливає відповідь Тернопільського СБУ братові Семену Коліснику. Не звернувши увагу на дату, можна було б подумати, що писано в Брєжнєвські часи. Але ж ні. Дата 22 червня 1998 року пі
Чортківський історик про “аналогію із сьогоденням”

Чортківський історик про “аналогію із сьогоденням”

#, Історія
IV Універсал про незалежність проголошений в ніч на 25 січня, а лиш записаний 22-го… Проголошення незалежності IV Універсалом Малої Ради подається в пафосних поверхневих тонах. При глибшому аналізі, постає дещо інша картина.- стверджує Ярослав Дзісяк, історик, викладач Чорктівського коледжу економіки та підприємництва ТНЕУ В ході окупації України російсько-більшовицькими військами, частина членів Центральної Ради схилялася до проголошення повної незалежності УНР, однак, як міри вимушеної, яка здатна зупинити наступ більшовиків лише самим фактом суверенітету. Думку проголошення незалежності на засіданні  Генерального Секретаріату ще 26 грудня 1917 року висловлював соціаліст Микита Шаповал. Але в Центральній Раді все ще заборонялося згадувати про повну незалежність України, а слово “самост
Чому енкаведисти віддали Михайла Довбенка на розправу полякам

Чому енкаведисти віддали Михайла Довбенка на розправу полякам

Дописи читачів, Історія
Михайла Довбенка в селі іменували сотником. Мабуть заслужено, бо вмів він навколо себе згуртувати більше сотні сільської молоді. Ті, що пам’ятають його, кажуть, що мав щось притягальне, бо «липли до нього хлопці, як мухи до меду». Був добрим спортовцем, щирим і доброзичливим товаришем, активним у всіх сферах громадського життя: «Просвіта», «Луг», «Вертеп» і забави. Із проголошенням у 1941 році вільної України, запально кинувся у вир політичної і ратної боротьби. Після арешту провідників ОУН, очолив збройний спротив нацистській окупації. Коли німці разом з поляками організували каральну операцію проти жителів Кривенького, Михайло підняв свою сотню на відплату кривдникам. Здійснює напад на гуральню лярдвіртшафту, палить будівлі поляків, які мурдували українців і брали участь в напад