Вівторок, Лютий 20Інтернет портал твого міста

Дописи читачів

Прекрасні та небезпечні. Найкрасивіші печери Тернопільської області

Прекрасні та небезпечні. Найкрасивіші печери Тернопільської області

#, Дописи читачів, Туризм, Фоторепортаж
Прекрасні землі Тернопільської області  повсюдно та щедро пронизані дивовижними кам’яними лабіринтами: глибокими і довгими, заплутаними ходами. Вічна темрява, тиша і спокій, стережуть який сотні вартових – летючих мишей. Які лише вдають, що засинають, повиснувши з вкритих різнобарвними кристалами стелях. Більшість з цих печер утворились сотні тисяч, а то й мільйони років тому. Було це тоді, коли народжувались самі Карпати. Їхні стіни відшліфовані і омивані хвилями давнього Сарматського моря. Ці печери-такі красиві та водночас небезпечні нікому не пробачать легковажності. Неодноразово дослідники та й звичайні подорожуючі знаходили скелети тих, хто невідомо скільки років тому заблукав підземними ходами. Величезне кам’яне царство Тенопільщини ще не зовсім досліджене. Подейкують, що лише 1/5
Забути не маємо права: Страждальная мати героїв з Чортківщини

Забути не маємо права: Страждальная мати героїв з Чортківщини

#, Дописи читачів, Історія
В липні 1945 року, за донесенням сексота в одній із хат Коцюбинчиків були оточені і прийняли бій брати Адам і Касьян Бучани з Товстенького, районний провідник Адам (Бряск) і районний пропагандист Касьян (Граніт). Відстрілявши майже всі набої, із словами – «Прощай, нене Україно!», вбили один одного. Касьян з Адамом були останніми. Тіла повстанців звезли в Товстеньке для опізнання. Серед зігнаних жителів, була і мати братів Бучан. Три її сини загинули на німецько-більшовицькому фронті, а ті два останніх лежали напроти неї ще молоді, а вже такі понівечені. Яка ще страждальна мати могла взяти на себе той нелюдський тягар і стерпіти; не видати імен героїв ні сльозою ні рухом? Протягом 45 і половини 46 років, за різних обставин, загинули майже всі члени Пробіжнянської боївки самооборони,
Штольні смерті в кігтях Смершу

Штольні смерті в кігтях Смершу

Дописи читачів, Історія
Вже з перших днів більшовицької окупації, сталінська репресивна машина запрацювала на повну силу. Військова контррозвідка «Смерш» 4-ї танкової армії, підрозділи якої дислокувалися у ближніх лісах та селах, мала мережу агентури серед українців і поляків. Сільські боївки самооборони, не пристосовані і не навчені веденню боїв з регулярними військовими частинами, вже з весни 1944 року зазнають відчутних втрат. 8 травня 1944 року, знана в Копичинцях Флисник Ганна, видала місце, де переховувались 15 вояків УПА. Старі вапнякові штольні поблизу Тудорова, більше тижня витримували облогу «Смершу». Розуміючи без - результативність лобових атак, ворог використав їдкий газ. Не маючи іншого виходу, дев’ятеро повстанців, приставили кріси до підборідь, з останнім словам гімну України, натиснули на спус
Ексклюзивний фоторепортаж: Засніжений Чортків з висоти пташиного польоту

Ексклюзивний фоторепортаж: Засніжений Чортків з висоти пташиного польоту

#, Дописи читачів, Новини з Соцмереж, Фоторепортаж
На прохання наших читачів, наш хороший знайомий і по сумісництву Депутат міської ради Vitaliy Kresinskyy продемонстрував як виглядає засніжений Чортків з висоти пташиного польоту
Лист з АТО

Лист з АТО

Дописи читачів, Життєві історії
Щойно з-під її хати від’їхали волонтери. Лист-передачу від чоловіка дали. Пожартували. Побажали терпіння і поїхали. Ганна гукнула до сина: «Сергійку! Лист від нашого тата!» А сама вп’ялася у густі рядки. Господи! Живий! Тремтіло серце. Дорогі мої! Синочку Сергійку та дружинонько Ганю! Я живий і здоровий. Часто в думках говорю із вами. Сергійку, тобі щиро дякуємо за малюнки, що передав нам. Ти так вдало змалював отого хайла-лайна, що ми усі довго сміялися. Аж дух наш збадьорився. Молодець! Ти справжній майбутній захисник України. Як же твої успіхи в школі? Часом не проміняй уроки на комп’ютерні забавки. Слухай маму. Ти тепер у домі замість мене. Чи ходив колядувати на Різдвяні свята? Знаю, синочку, що ти хотів мені на берци наколядувати. Не журись за мене. Допомагай мамі. Дорога моя Ганю
Ярослав Белінський – командир курення УПА, розстріляний в Чортківській тюрмі

Ярослав Белінський – командир курення УПА, розстріляний в Чортківській тюрмі

Дописи читачів, Історія
Наш сайт Чортків.Онлайн продовжує публікувати історичні матеріали під гаслом:"Забути не маємо права" Чергова стаття про ще одного "Бистрого" Відомо, що на Тернопільщині з 1943 по 1945 роки діяли два бойових курені УПА, командири яких мали псевдоніми «Бистрий». Найбільш відомим був курінь «Сірих вовків», командир – Петро Хамчук з Великих Чорнокунців. Командиром другого куреня був Ярослав Белінський («Бистрий») з Товстенького. Згідно з вказівкою Головного штабу УПА, курені мали визначені терени дій. Перший діяв у південно-західних районах області, другий – у південно-східних. Був ще і третій курінь, командир якого також носив псевдонім «Бистрий». Це провокаційний курінь майора Тернопільського управління КДБ Соколова. Якщо про курінь «Сірих вовків» маємо ряд достовірних підтверджен
Що робити коли газ світить, а не гріє?

Що робити коли газ світить, а не гріє?

Актуально, Добрий господар, Дописи читачів
Останнім часом журналісти Чортків.Онлайн чують нарікання, на якість природнього газу: "Ті, хто часто використовує газ для приготування їжі, а це в основному жінки, помітили, що особливо останнім часом він, як кажуть, не горить, а «тліє». Щоб нагріти каструлю води, потрібно мати терпіння, аби дочекатися." - пишуть вони «Напевно, буду худобі варити на вогнищі, як сотню років тому робили діди, — каже Галина Степанівна. — Живу ж у селі. Свиням треба картоплі баняк щодня, корові води розігріти в мороз, курям запарити… На наші свині, кажуть сусіди, держава не розраховує — газу всім не вистачить. Нехай. А щодо дітей? Варю обід стільки часу, що вже й пообідати й повечеряти можна. Перебільшую звичайно, але річ у тім, що платимо за газ дуже багато, а він світить, а не гріє». І це недалеко від прав
Що писали про Чортків мандрівники й подорожуючі?

Що писали про Чортків мандрівники й подорожуючі?

#, Дописи читачів
Наше місто з радістю відкриває простори для бажаючих його пізнати та дослідити. Ще з давніх часів, Чортків гостинно приймав гостей і подорожуючих. Це місто надихало митців, поетів та композиторів на щось зовсім нове. Адже Чортків для них- це, наче ковток свіжого повітря, у якому є ціла симфонія барв. Про наше місто можна прочитати у подорожніх записниках, особистих блокнотах різних людей, що жили тут чи просто зупинялись на одну ніч. Чортків із своїм шармом, надзвичайною архітектурою заворожував і змушував повертатись знову і знову. Зараз маємо можливість відчути те, що пережив мандрівник свого часу, через призму спогадів із щоденника. «Я прибув, коли вечір уже лягав на плечі цього міста. З вулиць мерехтіло світло, з гір та пагорбів навколо палахкотіли численні близькі та далекі вогні. М
У Чорткові є вулиця на яку не їздять таксисти

У Чорткові є вулиця на яку не їздять таксисти

#, Дописи читачів, Історія
Цієї вулиці не має на картах Googla, в самих крутих навігаторах і навіть жоден таксист Чорткова не відвезе вас на вулицю Саперську. Чому  та де вона знаходиться читайте далі: Тепер мало хто, навіть з людей старшого віку, уродженців міста, пам’ятає чи знає, що саме цю стежку в довоєнні роки називали просто – «саперською», не називаючи її ні дорогою, ні стежкою. Хоч у ті далекі від нас роки, вона не була в такому занедбаному стані, як тепер була майже дорогу, а не стежкою. В роки довоєнної Польщі, яка окупувала у той час наш край, «саперська» була позначена навіть на військових картах, про що згадував в середині 50-х років минулого століття, чортківець, колишній військовий пенсіонер, Л. Шкрапка, гр. ПНР, який приїжджав у Чортків відвідати своїх родичів. Мова піде про стежку, яка почина
Аукціон благодійних побачень. Твори добро з любов’ю в серці.

Аукціон благодійних побачень. Твори добро з любов’ю в серці.

#, Дописи читачів
Усі ми любимо приємності і побачення. Нові зустрічі та знайомства допомагають нам збагатитись та гарно провести час. У час місяця лютого, все-таки, знаходимо одне «тепле» і душевне свято. Свято кохання. То ж нехай це нас надихає на щось особливе! Приходить час робити добро. Робити це у своїх повсякденних вчинках. Багато людей по Україні згуртовуються заради доброї справи. Це надихає жити, адже комусь ти рятуєш життя, покращуєш його, даруєш радощі і приємні емоції. Зовсім не тяжко здійснити чиюсь мрію, допомогти, наділити вірою на краще. Недарма кажуть, що все у наших руках. Від сьогодні ми пропонуємо Вам стати частиною великого марафону благодійних побачень, приуроченого до Дня святого Валентина. Це дуже цікаво і пізнавально для нас усіх: здобути нових друзів, знайомих, а можливо, знайти