Середа, Травень 23Усі Чортківські новини

Дописи читачів

Справжня подруга

Справжня подруга

#, Дописи читачів, Життєві історії
Буяла весна. Ніжними пахощами і теплими після суворої зими вечорами вона виманювала молодь гуляти затишними вулицями села. Тільки Таня вечори проводила біля розчиненого вікна. Вона тут нікого не знає, точніше, майже нікого. Крім Віри, з якою востаннє бачилась  шість років тому, коли приїжджала до бабусі на літні канікули. Їй тоді виповнилось 12 років. Пам’ятає, як вони святкували її день народження. Того дня дівчата пообіцяли одна одній бути вірними, щирими і найкращими подругами, що би не трапилось. І сьогодні Віра, дізнавшись від  сусіда, діда Петра, що Таня приїхала у село, стрімголов помчала до подруги, з якою так давно не бачилась, хоч листувалися. Відчинила двері, та так і залишилась стояти на порозі хати, вражена побаченим. Її подруга сиділа біля відчиненого вікна вся у ч
Чому брехати недобре? Твір про чесність

Чому брехати недобре? Твір про чесність

Дописи читачів, Новини з Соцмереж
До редакції молодіжних новин «Ровесник» випадково потрапив дуже зворушливий твір хлопчика з Тернопільщини, якому на час написання було лише 12 років. В теперішній нелегкий час дуже важливо зберегти чесне обличчя. Про це і йдеться мова. Можливо, слова дитини достукаються до багатьох дорослих. Аби зберегти саму особливість дитячого твору, ми жодним чином не редактували написане. Твір про чесність Усіх нас з дитинства вчили, що брехати недобре. Але чому, докладно й не пояснили. Що таке чесність і чому вона так високо цінується - я довго роздумував над цим. І зрозумів, що коли люди брешуть, у них на це бувають різні причини, іноді навіть поважні. А якщо людина може дозволити собі бути чесним, значить, йому нема чого соромитися своїх вчинків або думок. Чесна людина завжди викликає повагу,
Лікар-трихолог Надія Яцентюк із Чорткова: «Моя професія допомагає стати здоровим і подолати комплекси»

Лікар-трихолог Надія Яцентюк із Чорткова: «Моя професія допомагає стати здоровим і подолати комплекси»

Дописи читачів, Новини бізнесу, Особистості
Вона тільки-но повернулася з Варшави, де була учасницею Міжнародного конгресу з питань трихології (науки про волосся) і, звичайно, привезла звідти черговий сертифікат. Цей документ підтверджує ще один щабель фахового зростання цієї молодої, енергійної жінки, яка випромінює красу та впевненість. А також підтверджує: якщо ти чогось дуже прагнеш, успіх можливий навіть у райцентрі. Отож, знайомтеся – Надія Яцентюк, лікар косметолог-дерматолог із Чорткова. Наша розмова проходить у затишному кабінеті, облаштованому в одному із старовинних будинків міста. – Отож, що спонукало вас започаткувати власну справу? – Після закінчення Тернопільського медичного університету я працювала в обласному шкірно-венерологічному диспансері. Водночас зацікавилася трихологією. Виношувала мрію розширити св
Вгадайте вже “не село”, що споконвіку знали як Липники

Вгадайте вже “не село”, що споконвіку знали як Липники

#, Дописи читачів, Історія
Труба не справа, труба не зліва, труба – всій ОТГ Вгадай поселення назва якого починається з літери «З». Відразу кажу, що ця назва не є ні вдалою ні винятковою. Таких примітивних назв десятки і всі вони відображають прісновідому совкову ментальність. Формально це селище заснували 1981 року Указом Президії УРСР, хоча новобудова існувала і селилася в неї вже в 1976-77 роках. Місцевість де виникло селище, досі зберегла давню назву Липники, що цілком відповідає тому виду дерева, що переважає в місцевих лісах і гаях. Ні раніше, ні зараз нікому(?) не заважає оце отехнічене самодурство рішал, які в угарі безконечних пиятик і дострокових здач об’єктів, таврували Липники такою індустріальною назвою. Далі «К» Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн
Під Домініканським костелом “лежить шлях до Бучача”? Та що знайшов відомий блогер на горищі костелу. фото

Під Домініканським костелом “лежить шлях до Бучача”? Та що знайшов відомий блогер на горищі костелу. фото

Дописи читачів, Історія, Новина дня, Новини з Соцмереж, Фоторепортаж
Редакція сайту Чортків.Онлайн опублікувала вже не одну статтю про окрасу Чорткова - Домініканський костел. Його повна назва – Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава. Уперше був зведений у 1610 році. Фундатором будівництва костелу, а заодно і монастиря отців-домініканців, виступив тодішній власник міста Станіслав Гольський. Храм і монастир входили в оборонну систему Чорткова і відігравали у ній далеко не останню роль. Видається, цей костел досі не без гордості згадує, як до нього навідувалися польські королі.- детальніше у статті запосиданням Головним матеріалом став твердий вапняк місцевого видобутку, а дрібні художні роботи виконали з рожевого теребовлянського каменю, що, цитую, «мальовничо відбиває від білої барви решти мурів». І не лише. Червоний дах, декоративні
Два села з третім невідомим

Два села з третім невідомим

Дописи читачів, Історія, Новина дня
Сьогодні п'ятниця і тому на віртуальних сторінках Чортків.Онлайн продовжується краєзнавча гра"Вгадай село" Сьогодні треба вгадати третє село, по відношенню до якого, або яким, названі Заболотівка і Залісся. Прийменник «за», визначає позицію поселень, які знаходяться по два боки розділюючої місцевості (болото, ліс). Те, що за болотом славиться древньою дерев’яною церквою Пресвятої Трійці (1584-1648). Славиться первісним, таким ж давнім іконостасом і унікальними іконами із механічно-замінними полотнами. На завершення всього, в цьому селі, якийсь час перебував легендарний командир УПА Роман Шухевич. А ще, село відоме своїми щіткарями, чиї побілочні щітки з трав’янистого зела, впритул до 90-х років були панівними на довколишніх ринках. Шановна пані Ольга Ризак із Заболотівки надала мені по
Будинок-стіна або “плоска” споруда у Чорткові.

Будинок-стіна або “плоска” споруда у Чорткові.

#, Дописи читачів
 Яка ж різноманітність пам’яток трапляється нам у Чорткові. Ну просто не місто,  а музей під відкритим небом. І що головне, кожна споруда по-своєму оригінальна, особлива, має свою незабутню історію та мовчить про свої секрети. Скільки ж тут будинків, і які вони всі  нетрадиційні та неординарні. То «крилаті», то схожі на пряничні будиночки, то здіймаються уверх гострими шпилями, а деколи створюють ілюзію «плоских» споруд. Задаємо ми собі запитання: «Чому ж так? Про що думали ті креативні архітектори, коли зводили такі будинки? Звідки пішла така мода?». Насправді, усіх секретів нам, все-таки, не розгадати, проте віднайти якісь таємниці- ми все ж зможемо! Широтами інтернету ми часто зустрічаємо світлини «плоских» будинків, що розташовуються у Одесі, Львові та інших містах України. Проте, як
Коли пустозвонство глушить слово правди! Чергова загадка про село на Чортківщині

Коли пустозвонство глушить слово правди! Чергова загадка про село на Чортківщині

#, Дописи читачів, Історія
Наперед знаю, що багатьом не сподобається сказане мною… Жити за шаблоном комфортно, думати не треба, не треба нікому нічого доводити. От слимак, тихо сидить собі у мушлі і рідко яка ворона, своїм допитливим дзьобом, проб’є його тупий «суверенітет». Так і між нами – дурня дурню живить. «Наше село так називаєся, бо відливали дзвони»… Запитую… А хто відливав? «Та монахи, там де Підманастир». А то нічого, що село вже мало свою назву до заснування Василіанського монастиря…? І дарма, що доктор філологічних наук К.Тищенко, дає мудре обґрунтування назви цього дуже давнього села, а саме: Sven – молодець, достойник. Велемовні варяги та їх попередники готи, лишили глибокий слід в нашій ономастиці і навіть прізвище Свен Ар чук, має достойне молодецьке наповнення. До речі, знайдений в селі колт із
За плечима – ангел і мамина молитва

За плечима – ангел і мамина молитва

Дописи читачів, Життєві історії
Ангел у білих шатах стояв біля вікна і щасливо усміхався. Може, це був хтось із лікарів. Можливо, марево… А, може, й ні… – Не візьму я її до себе! У мене своїх двоє дітей. Чоловік копійки заробляє. Ще й батько лежачий, – з притиском мовила Люська. – Але ж вона донька твоєї рідної сестри, – настоювали родичі. – Шкода сироти. – І що? – Держава допоможе. – Ага! От Оленин батько десь вештається, хай держава його шукає, аби допоміг чи до себе забрав. Дівчинка мовчки слухала, як родина на маминих поминках гризлася, куди її подіти. – Якби знаття, що Дмитро справді Оленчин батько. Але ж… Дитина начебто не від нього… Родичі на Оленку не звертали уваги, немов її тут не було. Обговорювали покійну маму. І батька, якого дівчинка не пам’ятає. Мама за життя не сказала Оленці жод
А ти знаєш, що я в Польщі на заробітках дівчинку наpoдила? Ти не здогадувався, не бачив, як я змінилася, коли приїхала

А ти знаєш, що я в Польщі на заробітках дівчинку наpoдила? Ти не здогадувався, не бачив, як я змінилася, коли приїхала

Дописи читачів, Життєві історії
Сьогодні зранку Марті недобре. Наче б і тиску нема, і голова не болить, а так щось розпирає гpyди, ніби туди хтось брудного шмаття напхав. – А ти лежи, не вставай, – каже чоловік, – я сам попораюся. Підмостила Марта подушку високо, так, що з вікна подвір’я видно, тай заклякла перед шибкою, наче перед телевізором. Іван ходив по дворі згорблений, ледве переставляючи ноги по болоті, як той обскубаний півень. Шкода Марті Івана – стара заяча шапка збилася на бік, сорочка вилізла з-під камізельки, голова похилилася. Він накрутив води з нотниці, дав поросяті їсти, насипав курям зерна. Серед цієї неквапливої метушні кілька разів зупинявся; то в небо поглядав (то за пташками, знала Марта), то стукав по стовбуру старої берези біля хвіртки (чи сік не пішов), то згинався біля квітника (чи крокусів

Privacy Preference Center

Close your account?

Your account will be closed and all data will be permanently deleted and cannot be recovered. Are you sure?