П’ятниця, Червень 22Усі Чортківські новини

Дописи читачів

Подорож до передмістя…. Чорткова?

Подорож до передмістя…. Чорткова?

Дописи читачів, Життєві історії
Чи не нагадує вам ця історія Чортків? Нетерпляча юрба занесла Архипа в салон великого міського автобуса. Поважний чоловік зі спокійним виразом аскетичного обличчя почувався невпевнено, бо вже багато літ зрідка навідувався до старовинного міста. А тут усе так стрімко змінюється, особливо, останнім часом. Ось і зараз, не встигши прочитати об’ємистої таблички в боковому вікні, на мить замешкався із запитанням до водія, чи автобус їде до центру, й одразу почув невдоволене бубоніння позаду себе. Вусатий шатен за кермом ствердно кивнув і скромний селюк у потертих джинсах та літній сірій курточці швиденько втиснувся в найближче вільне крісло. Через хвилю за брудною шибкою автобуса замиготіли кадри міського калейдоскопа, наповнені барвами погожого червневого ранку. Проте Архип не милувався ним
«Пишіть листи і надсилайте вчасно…”-про що писали чортків’яни з минулого?

«Пишіть листи і надсилайте вчасно…”-про що писали чортків’яни з минулого?

#, Дописи читачів
«Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати…»-саме так надихає геніальна поетеса українського народу. Сьогодні ми не уявляємо світ без гаджетів. Вони дають нам можливість «достукатись» практично у всі куточки світу. І ті люди, які, здавалось так далеко уже за одним дзвінком з’являються на наших моніторах. Це прекрасно, коли миттєво можеш взнати, на перший погляд, банальні речі. Наші предки жили у зовсім не таких умовах, подекуди було тяжко написати і відправити листа. А ще гірше- його дочекатись. Деколи, це займало від тижнів до місяців. Проте листи-це була невід’ємна частина життя жителів Чорткова. Деякі з них зараз архівовані. Деякі загубились між століттями. То про що ж писали наші предки? Найперше, що доторкається до серця- це любовні записки та признання. У
Колаборанство і польський шовінізм

Колаборанство і польський шовінізм

Дописи читачів, Історія
Винищувальні батальйони (в народі – стрибки від московського «істрєбітєльниє батальйони» - воєнізовані формування з місцевого люду, для захисту більшовицької влади і протидії українському визвольному руху. Здебільшого формувалися з кресових поляків, які вороже ставилися до українців і мали приязнь до москалів. Але направду, та «пшиязнь», зводилася до продуктових пайків і гарантій особистої недоторканості. Серед стрибків були і колаборанти – українці, котрі, як і нині міняли національний інтерес на гречку. Здебільшого їх активність вичерпувалася зведенням сусідських рахунків за межу чи іншу приватну кривду. Натомість поляки, як запеклі українофоби, мали спільний з більшовиками інтерес – протидія українському визвольному руху. Відходячи від деталізації польського підпілля АК за планом «Б
Прекрасні та небезпечні. Найкрасивіші печери Тернопільської області

Прекрасні та небезпечні. Найкрасивіші печери Тернопільської області

#, Дописи читачів, Туризм, Фоторепортаж
Прекрасні землі Тернопільської області  повсюдно та щедро пронизані дивовижними кам’яними лабіринтами: глибокими і довгими, заплутаними ходами. Вічна темрява, тиша і спокій, стережуть який сотні вартових – летючих мишей. Які лише вдають, що засинають, повиснувши з вкритих різнобарвними кристалами стелях. Більшість з цих печер утворились сотні тисяч, а то й мільйони років тому. Було це тоді, коли народжувались самі Карпати. Їхні стіни відшліфовані і омивані хвилями давнього Сарматського моря. Ці печери-такі красиві та водночас небезпечні нікому не пробачать легковажності. Неодноразово дослідники та й звичайні подорожуючі знаходили скелети тих, хто невідомо скільки років тому заблукав підземними ходами. Величезне кам’яне царство Тенопільщини ще не зовсім досліджене. Подейкують, що лише 1/5
Забути не маємо права: Страждальная мати героїв з Чортківщини

Забути не маємо права: Страждальная мати героїв з Чортківщини

#, Дописи читачів, Історія
В липні 1945 року, за донесенням сексота в одній із хат Коцюбинчиків були оточені і прийняли бій брати Адам і Касьян Бучани з Товстенького, районний провідник Адам (Бряск) і районний пропагандист Касьян (Граніт). Відстрілявши майже всі набої, із словами – «Прощай, нене Україно!», вбили один одного. Касьян з Адамом були останніми. Тіла повстанців звезли в Товстеньке для опізнання. Серед зігнаних жителів, була і мати братів Бучан. Три її сини загинули на німецько-більшовицькому фронті, а ті два останніх лежали напроти неї ще молоді, а вже такі понівечені. Яка ще страждальна мати могла взяти на себе той нелюдський тягар і стерпіти; не видати імен героїв ні сльозою ні рухом? Протягом 45 і половини 46 років, за різних обставин, загинули майже всі члени Пробіжнянської боївки самооборони,
Штольні смерті в кігтях Смершу

Штольні смерті в кігтях Смершу

Дописи читачів, Історія
Вже з перших днів більшовицької окупації, сталінська репресивна машина запрацювала на повну силу. Військова контррозвідка «Смерш» 4-ї танкової армії, підрозділи якої дислокувалися у ближніх лісах та селах, мала мережу агентури серед українців і поляків. Сільські боївки самооборони, не пристосовані і не навчені веденню боїв з регулярними військовими частинами, вже з весни 1944 року зазнають відчутних втрат. 8 травня 1944 року, знана в Копичинцях Флисник Ганна, видала місце, де переховувались 15 вояків УПА. Старі вапнякові штольні поблизу Тудорова, більше тижня витримували облогу «Смершу». Розуміючи без - результативність лобових атак, ворог використав їдкий газ. Не маючи іншого виходу, дев’ятеро повстанців, приставили кріси до підборідь, з останнім словам гімну України, натиснули на спус
Ексклюзивний фоторепортаж: Засніжений Чортків з висоти пташиного польоту

Ексклюзивний фоторепортаж: Засніжений Чортків з висоти пташиного польоту

#, Дописи читачів, Новини з Соцмереж, Фоторепортаж
На прохання наших читачів, наш хороший знайомий і по сумісництву Депутат міської ради Vitaliy Kresinskyy продемонстрував як виглядає засніжений Чортків з висоти пташиного польоту
Лист з АТО

Лист з АТО

Дописи читачів, Життєві історії
Щойно з-під її хати від’їхали волонтери. Лист-передачу від чоловіка дали. Пожартували. Побажали терпіння і поїхали. Ганна гукнула до сина: «Сергійку! Лист від нашого тата!» А сама вп’ялася у густі рядки. Господи! Живий! Тремтіло серце. Дорогі мої! Синочку Сергійку та дружинонько Ганю! Я живий і здоровий. Часто в думках говорю із вами. Сергійку, тобі щиро дякуємо за малюнки, що передав нам. Ти так вдало змалював отого хайла-лайна, що ми усі довго сміялися. Аж дух наш збадьорився. Молодець! Ти справжній майбутній захисник України. Як же твої успіхи в школі? Часом не проміняй уроки на комп’ютерні забавки. Слухай маму. Ти тепер у домі замість мене. Чи ходив колядувати на Різдвяні свята? Знаю, синочку, що ти хотів мені на берци наколядувати. Не журись за мене. Допомагай мамі. Дорога моя Ганю
Ярослав Белінський – командир курення УПА, розстріляний в Чортківській тюрмі

Ярослав Белінський – командир курення УПА, розстріляний в Чортківській тюрмі

Дописи читачів, Історія
Наш сайт Чортків.Онлайн продовжує публікувати історичні матеріали під гаслом:"Забути не маємо права" Чергова стаття про ще одного "Бистрого" Відомо, що на Тернопільщині з 1943 по 1945 роки діяли два бойових курені УПА, командири яких мали псевдоніми «Бистрий». Найбільш відомим був курінь «Сірих вовків», командир – Петро Хамчук з Великих Чорнокунців. Командиром другого куреня був Ярослав Белінський («Бистрий») з Товстенького. Згідно з вказівкою Головного штабу УПА, курені мали визначені терени дій. Перший діяв у південно-західних районах області, другий – у південно-східних. Був ще і третій курінь, командир якого також носив псевдонім «Бистрий». Це провокаційний курінь майора Тернопільського управління КДБ Соколова. Якщо про курінь «Сірих вовків» маємо ряд достовірних підтверджен
Що робити коли газ світить, а не гріє?

Що робити коли газ світить, а не гріє?

Актуально, Добрий господар, Дописи читачів
Останнім часом журналісти Чортків.Онлайн чують нарікання, на якість природнього газу: "Ті, хто часто використовує газ для приготування їжі, а це в основному жінки, помітили, що особливо останнім часом він, як кажуть, не горить, а «тліє». Щоб нагріти каструлю води, потрібно мати терпіння, аби дочекатися." - пишуть вони «Напевно, буду худобі варити на вогнищі, як сотню років тому робили діди, — каже Галина Степанівна. — Живу ж у селі. Свиням треба картоплі баняк щодня, корові води розігріти в мороз, курям запарити… На наші свині, кажуть сусіди, держава не розраховує — газу всім не вистачить. Нехай. А щодо дітей? Варю обід стільки часу, що вже й пообідати й повечеряти можна. Перебільшую звичайно, але річ у тім, що платимо за газ дуже багато, а він світить, а не гріє». І це недалеко від прав