Четвер, Липень 19Усі Чортківські новини

П’ять сіл – п’ять “С”

В цьому дописі вгадуємо не назви поселень, а все що за ними стоїть…
За кожним іменем криється якась історія, кожна назва несе свій егрегор, який пише значення й долю власного носія. Якщо відати цими знаннями, то можна впливати на розвиток подій, конструювати майбутнє для себе, для своїх дітей і онуків.
Чомусь, так сталося, що освоєні нами нанотехнології не служать засобом пізнання людини, а віддаляють людину від її природного стану, від її кореня, від першоджерел духовності.
Якщо мої дописи хоч на мізер компенсують цей інформаційний дефіцит, я оціню прожите не зовсім марним.
Від Свидови до Сокиринців, від Дупли до Збруча – 70 кілометрів.
Від Салівки до Сосулівки година ходи. Від Семаківців до кельтів дві з половиною тисяч років (кельтське symudfa – переселення).
Від етрусків до римлян, від галів (кельтів) до слов’ян, і так далі…
З кожним «далі», губиться якась частка нас самих, нашого роду і характеру. Не марно, наші мудрі предки наділяли Всемогутнього Рода здатністю управляти долею людей. Щоб управляти, треба видіти своє минуле і прийдешнє, праве і ліве, матеріальне і духовне. Ким був той Свид, якого так часто поминають українці (Свидівець, Свидниця, Свидівок,Свидя, Свидня і т.п. – духом чи пророком, ми не знаємо. Але Свидова (гора) на Дуплі, зобов’язує до цікавості і в цьому інтересі вся мотивація патріотизму, бо все решта (мова, вірування, фольклор) – похідне від інтересу відати-видіти та керуватися цим благом. Цей не розкритий для сучасника, поки-що, топонім, разом із спорідненими словоформами «свідомість», «свідок», закликає нас до дії в сутності Яв – явного, видимого, білого світу. Ця сутність може перебувати, як під опікою Вили, так і окремого божества Світовида (Рода).
Про давність цього поселення свідчать топоніми Дубина, Біла Криниця, Гора, Могила, а також мальована кераміка, голіградська та давньоруська культури.

Санскритолог В. Кобилюх у слові Sveda-ja d, вбачає поняття – нарожений в благодаті, що на звичній для нас етномові має звучати «народжений у великому старанні» (ст.159 «167 синонімів…».

Обидві ці версії вартують нашої уваги.

Село Салівка за плином потічка Черкаска переходить в Сосулівку. За давньоруською фонетикою приставка «з», «із» звучала – «со», «су», як в словах «со ратник» чи «су часник». А тому, Сос(а)лівка – та, що сумісна з Салівкою, витікає з неї.
Sal – етруське слово, означає жертвоприношення.
Звідки взявся етруський топонім в Галичині, пояснити важко, адже ми досі до кінця не знаємо де взялися самі етруски.
Іншу етимологічну версію пропонує мовознавець К. Тищенко.
Salib – хрест, salym – здоровий, цілий (арабське, ст.134 ІТУ).

Дещо простіше з кельтами. Кельт – бойова сокира. З цим проскіфським народом нас пов’язують галичани (кельти – гали), неври, рутени, сквери, бастрини, вольки, етруски, бойки та інші етноси.
Від них ми успадкували культуру гальштату, гончарний круг, колісницю і кельтський хрес (на знимці).
Зовнішнє прізвисько кельтів – сокири і осідлість на Зручі – Сокиринці.
В тому ж селі є осередки культури Доби бронзи (Кемпа), ранньозалізного віку (Ксенка) та Черняхівської культури (Городиска).

В цей допис ввійшла лише частка від всього, що вдалося накопати і що на мою думку залишається суттєвим. Попри обережність суджень, десь допустився і висновків на основі здогадок, а тому, вкотре прошу:
Викладайте власні думки, поправте мене і доповніть.

Осмислюєм і творимо світ нашої обитації разом!
Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі