Понеділок, Липень 23Усі Чортківські новини

Село де скинули в річку Рода

Продовжуємо нашу краєзнавчу вікторину. І так село на букву “С”

Ще в середині 17 сторіччя на карті Боплана позначені ліси там де зараз орні землі. Так від Білої, Білої Божниці і Ріда Дубів, аж до Серету зелена смуга дібров та дубин.
Цей вступ зв’язує Ріда Дуби із Сков Родином – селом, сучасну назву якого, треба вгадати. І хоч ця назва починається з літери «С», обидва села мають спільний теонім (назва божества) Род (Рід).
В словнику давньоукраїнської міфології за авторством Плачинди С.П. – Род – верховне і чотирилике фалічне божество, батько Білобога, з функцією зачинателя всього живого, творця Вирію; з етимологією (походження) першоптаха та іпостасіями Сокола (згадайте легенду Великого Білого). Він має вплив на долю людей і богів.
От так…
Хотілося б, щоб люди нарешті зрозуміли, що всяка брехня деформує не лише назви поселень, а й долю мешканців на ці і грядущі покоління.
Так відомий до 1568 року Сков Родин, з якоїсь примхи, змінив свою первісну і відкриту для розуміння назву, на безликий покруч.
Власне Сков Родин – це навіть не назва поселення, яке знаходиться ближче стоянки Середнього палеліту (глиниска цегельні), а плато (знимка) на лівому березі Серету з білецького боку.
Ця місцевість що має назву Шовб, чудовим рельєфом переходить у давньоруське городище Батирова гора.

Зараз Шовб сприймається, як принизливе слово у значенні «фалос», хоча лукавство на словах, ніскільки не зменшує значення чоловічої творчої сили в алегорії Могутнього Рода – продовжувача українського роду. З родини виростає рід, з роду-етнос, з етносу-нація.
Тут, в давні часи стояла склеплена божниця (сков), під кам’яним навісом якої, горів родовий вогонь. Відтоді зберігся топонім Склеписко.

Поряд, в родовому колі, знаходився кумир Род.

Найімовірніше не кам’яний, а вирізаний з дуба, як в Арконі. Сюди за звичай, починаючи з ранньої весни, збиралися люди, щоб творити новорічний ритуал засівання й водіння кози. Тут колядували, ходили гаївки, справляли Купала і вінчалися.
Але сталося те, що сталося…
Спадковий вогонь погас, разом зі своїми замордованими хранителями.
Недобрі люди, за намовою чужинців, скинули Рода з кручі в ріку.
За ними впав і весь славний праукраїнський родовий устрій.
І відібрало людям пам’ять… Забули свій звичай, справжню назву свого родового осідку і багато чого такого без чого нема розвитку.
Підрубаний корінь дуба, не дає процвітання…
Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти,
Нема кроні без коріння
Ні життя, ні смерти…
Ми б’ємося, як риба в сітях, тими сітями запутана наша минувшина, наша дуже давня культура і мова. Від цього всі війни і всі наші біди.
Нині на всіх телеканалах і майже у всіх ЗМІ, йде війна за душу українця.
Та найстрашніше, що частина моїх однородців збайдужіла, втратила інстинкт самозбереження, совість.
В євангелії від Матвія (23.23) є такі слова: « Коли хто поклянеться жертівником – то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий»
То нічого, що ми знищили жертівник наших предків разом із кумиром Рода – вони тлінні.
Але, на нього був покладений родовий устрій, без якого Україна, пропаща.
Пам’ятаймо про це!

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі