Понеділок, Липень 23Усі Чортківські новини

Залісся: одне з неймовірних сіл!

Не думайте, шановні читачі, що це – всього лиш наш умовивід. Ми однозначно згідні власне з таким твердженням, одначе це мальовниче село нібито з прозаїчною назвою номіновано одним з найнеймовірніших в Україні аж в рамках Всеукраїнського конкурсу ще 2016 року. У кабінеті сільського голови Ольги Копистинської поміж численних Грамот і Дипломів мається й відповідний сертифікат на грошову винагороду, і Диплом фіналіста…

За лісом, за пралісом золота діжа сходить…

Справді неймовірних та напрочуд привабливих місць у Заліссі множинно. Подейкують, втрапило село до десятка найнеймовірніших передусім через славнозвісну млинківську печеру. Та захоплену оповідь про її відвідини наша редакційна група задля інтриги свідомо притримує для наступних газетних подач. Як, зрештою, ще й екзотичну «ставкову» тему, та й духовний блок – також. Але й нині, повірте, цікавинок вистачатиме.

Ось, приміром, ви знаєте, чому – Залісся? Ні? Тоді слухайте: «Залісся розташоване серед лісів, що  підкреслює його назва. З півночі і півдня село оточене лісами: з півдня – Дача Галілея, зі сходу –  Липники, Березина, Запуст, Дубник. На території села знаходиться ліс Сущин. Зі сходу село межує з Озерянами Борщівського району, з півночі – Шманьківчики, із заходу – Угринь…». Це – лише фрагмент виписаного гуртом залісян, справді залюблених в отчину, життєпису рідного села: про нього нам щемко і зворушливо розповідала тамтешній війт, взявшись минулого понеділка майже сім (!) годин поспіль бути нашим гідом. Бо розказати й показати варте на увагу в тому селі майже з півтисячолітньою історією (адже перша писемна згадка датується 1561-м роком) є що.   

І «Мріється», й «Дзвониться» – задля «Добробуту»!

Ось така алегорія народилася від наймень аграрних підприємств, що орендують земельні паї залісян. На більшій половині площ ґаздує агрохолдинг «Мрія» – він зайшов сюди найперше. Одначе помалу перебирає на себе центр тяжіння таки свій, місцевий господар, уславлений як методами, так і засобами до цього, – ПАП «Дзвін»: наразі має вже аж 40 відсотків. І ще одне поле – 40-гектарну площу тримає ПАП «Добробут».

А селян в Заліссі – трохи більше за тисячу мешканців. Начебто й немало, проте динаміки росту не спостерігається: як прочули ми в тамтешньому ФАПі, від його довголітньої завідувачки Ольги Боровської, цьогоріч народилася лише одна дитинка, ще двоє – на «підході». А торік й того не було.

 

Щоправда, у «Проліску» – дитсадку з такою обнадійливою, провесневою назвою щодня віднаходить другу домівку 13-15 дітлахів. Дев`ятеро цього вересня йде до школи. Вже й читати-писати вміють, ждуть – не діждуться, аби сісти за парти. Не вірите? Самі нам охоче розповідали, а вихователі лиш збоку дивилися.

Люди, їх обличчя – основна прерогатива будь-яких сіл: за їх відображення, за мовлене ними найохочіше й чіпляємось (бо ж – голос народу!). Ось і в Заліссі залюбки погомоніли ще й із завідувачкою тамтешнім поштовим відділенням Марією Атаманець. Бібліотеку не проминули, де господинею вже сорок (!) років Марія                 . Оновлюється книгозбірня – під стать її користувачам, й сучасна техніка там за звичне, щоправда, з розряду задіяної з дому. Кажуть, в бібліотеці частенько гуртківці займаються – то тандем з місцевим будинком культури, де господинею ініціативна Олеся Вербовецька.

Втіха оку, серця щем – і під сонцем, й під дощем

Залюбки мандрували ми Заліссям упродовж мало не цілого дня – і під гарячим червневим сонцем, і під дружним, дзвінким дощем. На вул. Польській енергетиків з Чортківського РЕМу угледіли – вони якраз нагодилися, аби щось там виладувати. Бо в селі тривалий час дві вулиці не світиться, каже війт. Загалом же всі 15 освітлюються, і млинківські теж, хоча там щось наразі не ладиться. А ще – спостерегли на будинках таблички-вказівники вулиць і нумерації садиб (нечасто на селі подібне зустрінеш!). Каже п. Ольга, наразі десь до 60 відсотків селянських осель ось в такий спосіб означено-пронумеровано. І ще люди хочуть.

Сільськогосподарську техніку (і то доволі сучасну!) багато де на подвір`ях уздріли. Голова й назвала нам поіменно тих молодих, беручких до роботи, завзятих господарів, що людські городи порають, навіть беруть в оренду – особливо зручно це стареньким вже селянам. То – Володимир Рудик, Володимир Хрик: і трактори мають, і комбайни.

Стовпи вздовж по селу, центральною вулицею від початку і в бік до Борухів – в національній жовто-блакитній барві. І лелечих гнізд, де славні відданістю пари разом з потомством, – теж численно. Нам і невтямки, чому ж тоді народжень у Заліссі так мало? Щось одне з другим не гармонізується…

Здавна виплекане в Заліссі ремесло – то щіткарство. Точніше, «проросло» воно у Млинках, а потому й на Залісся поширилось. З роду в рід передається, ось і нині купа жіноцтва тим займається. А відстежити той процес дістали ми змогу в господарстві Йосипи Закревської. Має та жінка низку талантів, бо ще й знатна куховарка: колись, кажуть, всі весілля обходила і в Заліссі, й на сусідніх селах. Ми й верстатик той, і ослінчик, і все задіяне в роботі причандалля побачили у вправних ще руках майстрині. Та ще й готовий виріб – щітку з осоки для побілки в дарунок отримали, аби згодом розмістити в майбутньому редакційному музеї чортківської преси…

Як сільський голова «мером міста» стала

То й справді було: в такий спосіб на свій лад «охрестила» одна з вихованок дитсадка Ольгу Копистинську, прагнучи означити її посаду. Усміхається Ольга Василівна в тему, а самій, бачимо, приємно. Та й, зрештою, не приховує: «Мені моє село цікаве, я його люблю!». Тридцять три (!) роки працює жінка в сільраді, з них 12 – секретарем і вже 21-й – головою.

Чи не найбільше журиться станом тамтешніх доріг. Воно й зрозуміло: он, торік робили шмат від сільради до залізничного переїзду, а хіба його пізнати тепер? Бо ж грошей було недостатньо – лише 70 тис. грн соціальних коштів: вивезли щебінь, закоткували – ото й усе. А цього року від Шманьківчиків до села робитимуть, селяни вирішили одностайно: тільки на дорогу треба кошти кинути!

Нагальних проблем – море! Міст на Млинки треба лагодити, половина дитсадківського приміщення ремонту дожидається (інша вже більш-менш можлива, санвузол є, а то ж, було, носили воду відрами!). Ставок посеред села непокоїть: громадський наче, мо`, через те й запущений?Автобусне сполучення і задовільняє, й ні: хотілось би залісянам, аби більше рейсів. Та пасажиропотік нечисельний, бо ТОВ «СЕ Борднетце-Україна» трохи «відсмоктує», довозячи свої кадри. 15 жінок зі села наразі там працює. Воно й добре, що люди роботу поблизу мають, через близькість до міста (якихось 18 км) – жодна хата чи то двір не стоїть облогом: розкуповують навіть містяни задля городів.

Розкриваючи фінансову мапу села, не приховує сільський голова: треба Заліссю до громади, ще й як треба! Бо самим чим далі – ніяк не вижити, не виборсатись з плетива проблем. Однак селяни не надто до ОТГ прихильні: лише 9 проголосували «за» під час громадських слухань і 16 – в часі пізнішого опитування. Потрібен, мабуть. Настійніший позитив, аби повірили люди в переваги децентралізації…

Анна БЛАЖЕНКО, Орест ЛИЖЕЧКА (фото)

Джерело: ТОВ “Редакція газети “Голос народу”, №24, 15 червня 2018 р.

Коментарі