Четвер, Червень 21Усі Чортківські новини

В якому селі на Чортківщині похоронено родича Шевченка

Сьогодні четвер і наші читачі чекають чергової загадки від краєзнавця Ярослава Свистуна.

Нагадуємо правила -потрібно вгадати сучасну назву села

Колишня назва села – Грамушівка.
Кажуть, що село перейменували поляки. Коли і для чого, загадка.
Не зрозуміло, що означає «грамуш». Дуже схоже на ім’я, але чи воно так і є, невідомо. В моїх давніших помітках, зазначено «ірландське», але не підтверджено. Якщо хтось знає, то прошу підказати.
Є в цьому селі топоніми Швабівка і Тендерівка, які можуть свідчити про германський мовний слід. Якщо цей слід накласти на «гостинець до Бучача», то латинське tendo – напрямок та англійське tender – обслуга, якраз в масть.
Вже звичний для давніх поселень Кут, дає підставу вважати Грамушівку старшою за віком від Англії і всіх германських країн.
В Першу світову війну через це село проходила лінія фронту. Австро-Угорська імперія боронила свою провінцію – Королівство Галичини і Лодомерії, монарша Московія під лукавим приводом возз’єднання «братів-русинів» здійснювала свої імперські плани. І обидві ці троїсті потвори несли в Україну смерть та спустошення.

Брати – русини воззз’єднувалися у цьому божевіллі, хіба що засиливши одне одного на багнет. Під австріяками було 250 тисяч, у складі Московії – три мільйони.

Одним з них був онук (ім’я не встановлено) Вартоломея Шевченка – троюрідного брата Тараса Григровича Шевченка.

Парох цього села Богдан Єдигнак, охоче показує запис в Євангеліє, зроблений понад сто років тому, рукою попередника.

Ось автентичний текст цього запису: На цвинтарі, ліворуч від Пиляви є гріб Шевченка внука Вартоломея, померлого в селі припадком забитого(чистив кріс другий і негайно забив його). Похоронений в другім ряді від поля. Могила означена поки-що деревяним хрестом.
Є два питання, що потребують логічної реконструкції тих давніх подій.

Перше: чому запис в Євангелії такий скупий на інформативність?

І друге: Чи насправді Шевченко загинув при обставинах нещасного випадку?
Щоб зрозуміти природу цих речей, треба згадати суспільно-політичну ситуацію в країні. Таки Святим Духом, що зійшов на Україну, до війни пройнялися і схід  і захід.

На сході ще пам’ятали програмні засади Малоросійського та Кирило-Методієвського товариства. В армії вже тліли бунтівні настрої. Галичина була загальновизнаним центром українського національно-культурного життя. В

перше у новітній історії було сформовано українські військові частини – Добровольчий легіон Українських Січових Стрільців.

Онук Вартоломея, напевне знав про долю дідового брата і не міг стати манкуртом – братовбивцею. Квартируюючи в Грамушівці, зблизився з патріотами, які читали забороненого москалями «Кобзаря».

Це не могло подобатися окупантам і вони підступно вбили Шевченка.

В той же час, точилася політична компанія проти Української Греко-Католицької церкви, насаджувалося православ’я, на чолі єпархій архіреями ставили винятково великоросів, які чинили тиск на священників схильних до українофільства.
То чи міг тоді священник докладніше записати подію вбивства, чи міг поставити дату і розписатися? Мабуть, міг, але надто великою ціною. Ціною втрати приходу, волі, та й самого запису.

Місцеві розповідають, що за переказами в Грамушівці стояв Черкаський полк. Селяни знали що солдат на прізвище Шевченко належить до знатного роду і заходили поговорити. Того злополучного дня, Шевченко лежав у калюжі крові, кров була на стінах. Були здогадки, що його вбили в приступі українофобства. Громада села поховала Шевченка за християнським звичаєм.

Зараз на ймовірній могили нащадка Шевченків, добрі люди поновили пам’ятний хрест.

Великий Ніцше сказав: Воскресають там, де є могили.

Теперішня назва села – Ромашівка.

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі