Вівторок, Червень 19Усі Чортківські новини

Як тепер називається Уґельче

Продовжуємо анонсований цикл нарисів-загадок про історію сіл Чортківщини.

Надіємося, що більшість здогадалися, що попередня історія була про село  Білобожницю

Продовжуємо анонсований цикл нарисів-загадок про історію сіл Чортківщини.

Теперішня назва цього села починається на літеру «Б» і закінчується на «ці».
Мені так і не вдалося вияснити походження та значення цього поширеного закінчення, яке виникло, щойно (?), в кінці середньовіччя і якого нема ще на мапах 13-го сторіччя. Зокрема, літописний Микулин, без флексії «ці».
Дехто із моїх опонентів, припускає, що така морфологія, може виражати чисельну форму назви поселення, яке, на прикладі того ж Микулина (града), з часом збагатився присілками. Тут остаточне слово за фахівцями – ойконімістами.
Інше…, не менш цікаве спостереження, зв’язане з первісною назвою села – Уґельче. Закінчення «че» має свою місцеву неповторність (Топільче, Більче, Кривче). Але цей скупий формат, обмежує розгортання етимологічних аспектів і навертає до позамовного краєзнавства.
За легендою Уґельче лежало ближче до Серету і з якоїсь, нез’ясованої причини (1442р.), стало пусткою. Місцеві кажуть що в лісі, на місці зниклого села, досі стоїть хрест.
Цікавою є і сама назва. Попередні дослідники, пов’язують назву Уґельче із старослов’янським «угол», який ніби-то витворює русло Серету. Але, насправді в тій місцевості його (угла) нема і не могло бути.
Разом з тим, десь в цих краях від антської по княжу добу (6-10 ст.) мали осідлість у(ґ)личі, про яких не багато відомо. Хіба таке: «преідоша межі Богь і Дністрь і сідоша тамо». Себто, по сусідськи з тиверцями на Середньому Подністров’ї, мешкали і уґличі. До того як мала впасти перед Києвом столиця уґличів Пересічень, їх налічувалося 318 родів, що володіли 300-ми поселеннями. Дехто із демографів вважає уґличів предками гуцулів.
Я нічого не стверджую і не заперечую, лише викладаю наявний фактаж, для осмислення.
Так, окрім Уґельче, із літопису відомі Угольники (1230 р.) – «А данило стояв в Угольниках на березі Дністра».
Углі – ріка (1152, 1168, 1184 роки). «Половці ж, побачивши Володимирове військо, що сильне йшло на них, побігли, гнані гнівом божим святої богородиці. А ті руси, що їхали вслід за ними, не догнавши їх, вернулися і стояли на місці, котре іменується Єрель (Орель) і яке русь зве Угол…»
І на кінець – Углич Поле в підрусинському Поволжі (1148 рік, похід Ізяслава проти Юрія).
А через 100 років по тому, в династії Батия виділився батир Бечак, який цілком міг стояти між Звинячем та Скородинцями.
Поки не найдеться підтвердження здогадок про «пана Бичковського», як засновника села; доти це моє припущення, також має право на увагу.
На разі село Бичківці більше відоме через пізніших власників Катажину Творовську. Стефана Потоцького і власника фільварку Цєлецького.
Отож, сучасна назва села – Бичківці.

Далі за алфавітом.
Запрошую до діалогу, email: jar_dan@ukr.net

Усі раніше опубліковані матеріали можна прочитати за посиланням

Коментарі