Вівторок, Червень 19Усі Чортківські новини

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР В СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ

В страсний тиждень кожен день є особливим. Не є виключенням і четвер. Христос омив ноги апостолів під час тайної вечері. Христос омив кожному із своїх учнів ноги. Таким чином він продемонстрував їм міру свого служіння. В цьому випадку — це вияв великої любові Спасителя до своїх учнів.

Тайна вечеря відбулася у четвер, день перед розп’яттям Сина Божого. У цей день Христос зібрав своїх учнів і розповів апостолам, яке майбутнє його чекає. Він також розказав учням, що серед них є зрадник, який зрадив його. Він попросив зрадника вмочити свій хліб у його вино. Зрадником був Юда Іскаріот: він вмочив свій хліб у вино Ісуса.

Таємна вечеря — остання вечеря Ісуса Христа с учнями-апостолами напередодні страстей, на якій він запровадив Таїнство Євхаристії (Причастя; Мт. 26:17-29), відбулася вона у Великий Четвер.

Ось як описують апостол Лука встановлення Тайни Євхаристії:
“Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!” (Лк. 22:19)
Апостол Матвій описує цей епізод у такий спосіб: «А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі» (Мт. 26:27).

Десять із присутніх у той день на Тайній вечері апостолів пізніше прийняли мученицьку смерть. Одним із найвідоміших представлень Тайної Вечері в іконографії вважається фреска Леонарда да Вінчі.Тайна вечеря Леонардо да Вінчі

В Чистий четвер необхідно ретельно вимитись. А ще краще – вимитися до сходу сонця «незайманою» джерельною водою, і в купіль покласти дві писанки.

Особливо це стосується дітей та хворих, адже вода на Чистий четвер змиває усі хвороби та захищає від негараздів.

Раніше в селах в чистий четвер ввечері, як настануть сутінки, запалювалися вогнища – і в них горіло сміття після прибирання і весь торішній непотріб. Вогнем очищували повітря аж до неба, щоб землю звільнити від всякої нечисті і щоб урожай був добрий. Цей вогонь нікуди не можна було брати – навіть попіл – сам мусив погаснути.

Вогонь, як і вода, здавна мали очищаючу функцію. І якщо вода після заходу сонця робилася “нечистою”, бо в нічній темряві в неї можуть зануритися хвороби та представники нечистої сили, вогонь завжди був чистим. Він міг навіть “нечисту воду” очистити. Тому в усіх обрядах, що пов’язані з очищенням, вогонь відіграє головну роль.

В чистий четвер, наприклад, на Волині ще до світанку господар або старший син – хто перший встане – біг до воріт із жмутком соломи і розкладав вогонь коло хати, проти воріт, підтримуючи його аж до сходу сонця.

Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта, до східсонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір’ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур’янів та сухе ріщя і підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерти і всякої нечисти». Робилося це з спеціяльним закликанням:

«Смерте, смерте, іди на ліси,
іди на безвість, іди на моря.
І ти, морозе, великий і лисий,
не приходь до нас із своєї комори.
Смерть з морозом танцювала,
танцювала і співала,
і за море почвалала!»

Існує повір’я, що в Чистий четвер, до східсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож: хворі люди купалися, бувало, вночі — «поки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. Викупавшися, хворий набирав з свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав — «щоб там усе лихо зоставалося». А дехто ще й примовляв:

«Господи, Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай, Боже, здоров’я в ручки, в ніжки і в живіт трішки».

За християнським вченням у цей день пізно ввечері один з дванадцяти учнів – горезвісний Іуда – за тридцять срібників продав свого вчителя Ісуса Христа,якого  й розіп’яли.Тому вважали,що в четвер оживають усі зловісні гади і плазуни .Відтак люди намагалися в цей день обов’язково вмитися або скупатися,тобто очиститись від гріхів.

У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку соли, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Вранці на Великдень, як прийдуть, бувало з церкви і сядуть за стіл розговлятися, господар клав цю сіль на хлібину і все це ставив на покутті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових недугах.

Ввечорі в церкві відправляються «Страсті». Колись у наших селах, та і по містах, люди намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів, ба навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалися євангелії, чути не було.Стоячи в церкві під час читання євангелії, не можна куняти, бо «нечиста сила занесе в пекло».

Люди, повертаючися з церкви, намагалися донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціяльні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки, місяця або церкви були колись гарною оздобою цього вечора.

Полум’ям страсної свічки випалювали (вірніше — викопчували сажею) хрест у хаті на сволоці — «щоб лиха нечисть хату минала». Цей хрест залишався на сволоці до «Рахманського Великодня»), але не скрізь. Так на Харківщині, в слободі Критській було повір’я, що страсний хрест — «корисний на випадок пожежі», а тому його не стирали аж до наступного Чистого четверга.

Хворі на пропасницю шкребли сажу з «страсного хреста», розводили в свяченій воді і пили, як ліки.

Якщо полум’ям страсної свічки випалити хрест на воротях, то в двір не забіжить «поганий собака», тобто «нечиста сила», що в цей вечір бігає по землі, взявши на себе таку подобу.

Хто дуже хотів бачити відьму, той в кожний четвер Великого посту робив борону з осикового дерева, а в Чистий четвер кінчав її. Прийшовши з церкви додому, йшов з запаленою свічкою в коровник, сідав за тією бороною і тоді міг би бачити відьму, якби вона прийшла до нього в коровник. Протягом усього посту, що четверга, кидали на горище по одному поліну дров, а в Чистий четвер цими дровами палили піч і сподівалися, що відьма прийде до хати просити вогню.

Прийшовши з церкви, йшли з свічкою в стайню і там ніби бачили домовика. Так само ходили в клуню і в комору. Страсна свічка в народному віруванні, як бачимо, мала велику магічну силу. Крім того, народ вірив, що ця свічка в скрутний час стає людям у пригоді; її запалювали перед святими образами, коли на мешканців дому нападав страх. Так, під час великої грози запалювали страсну свічку, «щоб грім хати не спалив». Тому страсна свічка ще називалася «громичною» або «громицею». Запалювали цю свічку і при тяжкій хворобі людей або худоби, а також під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. Пасічники з цією свічкою ходили до бджільника. В день Стрітення, коли «зима з літом зустрічається», запалювали «громичну» свічку — «щоб літо зиму побороло». Від цього Стрітення ще називається «Громицею».

Страсні свічі селяни лили самі, бо «трудова свіча лучче Богові вгодна». І лили їх такими, щоб вистачало надовго — бувало свічі «в два аршини довжиною і до десяти фунтів вагою». «Особливо велику силу має свічка, що горіла дванадцять Страстей — з року в рік. У кого є така свічка, той собі хату де схоче поставить, і всяке господарство буде йти йому добре, і не пристане до нього ніяка нечисть. Тільки треба ту страсну свічку розтоплювати в каганці і обкурювати нею всі статки». Так думали в слободі Біло-Куракинській на Харківщині; в інших місцях України вимоги до страсної свічки були скромніші. Вважалося, що як свічка горіла в церкві три роки вряд на Страстях під час читання євангелій, то така свічка вже мала достатню чарівну силу, щоб «берегти хату від усього злого».

На Чистий четвер на Поділлі хлопчаки робили дерев’яні стукалки; їх називали також «довбешки» або «калатала». Як тільки задзвонять при читанні євангелії дзвони, хлопчаки починали стукати у дзвіницю, якщо вона дерев’яна, в ограду або в дошки — щоб «відганяти нечисту силу». Це стукання повторювалося кожний раз, коли починали гудіти дзвони, і уривалося разом з ними, триваючи таким чином до кінця Страстей.

У Карпатах чистий  четвер називали ще “живим”, а тому гуцули з цієї нагоди розпалювали вогонь і тримали його доти ,доки не вигонили тварин на пасовиська. Ним окурювали домашню скотину від злих духів. Ввечері після відправи у церкві люди запалювали свічки і намагалися принести “живий” вогонь до хати ,щоб зробити кіптявою на сволокові чорний хрестик

«Є такі селяни, особливо жінки, що, починаючи з Чистого четверга і аж до Воскресіння Христового, нічого не їдять, а є такі, що й води не п’ють. Роблять це найчастіше згідно з обітницею, що дається під час хвороби»

«На Чистий четвер приносять на Страсть фляшки з сметаною і, коли дзвонять на євангелію, вони ковтають фляшкою, роблять масло, аби через цілий рік робилося». На Покуті у Великий четвер дівчата заворожують собі красу. Вони збираються перед світанком на берегах рік та озер і там дожидаються сходу сонця. Як тільки сонце вийде з-за обрію, дівчата роздягаються, розпускають коси і стрибають у воду, примовляючи:

Водане, на тобі русу косу, Дай мені дівочу красу!

Четвер останнього тижня перед Великоднем називають Чистим. Кажуть, як у цей день помиєшся, весь рік будеш чистим. Що іще треба робити і що неможна у четвер Страсної седмиці? Запитала у селі Вересоч Куликівського району.

— У п’ять годин треба встати, покупатися, — вчить Наталія Афанасіївна. — Помитися, голову помить. Як знаєте молитву для оздоровлєнія, прочитайте. Якщо не знаєте, читайте «Отче наш». Її читають, як встають, лягають, ідуть робить. Помилися, в хаті приберіть.

— Кажуть, як поприбираєш у Чистий четвер, то буде весь рік чисто? — мрію про таке чудо.
— Буде чистота коло вас, коли будете її придержуватися. Господь буде помагать. Як заведете за тиждень чи за місяць, то за день не справитеся, — усміхається Наталія Афанасіївна.
— Після Чистого четверга не білять, не мажуть хати, не перуть білизни. На городі можна де-не-де підгребти, — додає Ганна Михайлівна.
— У Чистий четвер ідуть говіть, — роз’яснює далі Наталія Безь.
— Алисей тільки у Чистий четвер говів. Так бачили, який чистий ходив? — сміються подружки, згадуючи Алисея. — Уже помер. Прожив, мо’, 90 років. Пошту носив. Магазин будували. Бите скло валялося. А він ходив у чунях на босу ногу. Чуні поскидав. І по склу йде. Каже: «Ноги заживуть. А якщо чуні поріжу, дірка буде, треба буде нові купувать».
— У Чистий четвер увечері треба йти у церкву сповідатися, — серйозно продовжує Наталія Безь. — Після того увечері їсти не можна, пити не Можна. Зранку не можна нічогісінько в рот брать. Натщесерце піти причаститися. Після причастя — їж, але тільки пісне. До Пасхи ні сала, ні ковбас, ні випивки не можна. Хіба водички, чайку.

— А з чоловіками теж не можна? — запитую.
— Не можна, не можна… — зітхає Наталія Афанасіївна. — Причаститися треба, очистить душу.
— Причаститися… Як воно тебе саме причащає. Це ж тобі природа, не що, — сумнівається у церковних настановах Ольга Тишко.
— Природа природою, а на все ж є врем’є, — говорить Наталія Безь.
— Це вона так вважає, бо стара, — заперечує Ольга Федорівна. — Можна через це розійтися. Різне буває. Не на всякого це чоловіка терпіти до Пасхи.

76-річна Раїса Гриценко: «Голову миють, щоб вона прочистилася»
— До схід сонця голову миють, щоб вона прочистилася. Мало помити голову. Треба просить прощення. Язиком більш за все грішиш. І думкою. Лізуть думки різні в голову.
Садять у Чистий четвер цибулю, редьку. Ловко буде рости. Після Благовіщення уже земля вся вважається трудоспособна.
Останній тиждень називається Страсна седмиця. На цьому тижні особливо строгий піст. Тепер можна поститися. Горіхи є, яблука. І вишні заморожують. Картопля, капуста, гриби. То раніше бідно жили, не було чого їсти. Тільки цибуля, буряк, морква.

Страва до посту «Шупеня». Рецепт від вересочанки Надії Прищепи
Зварити окремо склянку пшона. Окремо —дві склянки сухих подрібнених опеньок. Як зварилося, перемішати. На сковорідці приготувати приправу — можна з моркви, цибульки. На олії добріша, ніж на салі.

88-річна Оксана Омелянівна Овраменко: «І вода, і роса бувать цілющі»
— Помитися, покупатися треба. Не завжди це виходило. 19 років дояркою працювала. Ланковою була в колгоспі. За роботою, траплялося, й світу білого не бачила.
Купатися у Чистий четвер можна дома, можна у річці, як є здоров’я. У цей день вода цілюща. А у травні, на Григорія, роса цілюща. Я зранку на Григорія росу збирала у мисочку. Тією росою закапувать очі добре. Помагає від хвороб.

Куди треба виливати ту воду, в якій помиєшся у Чистий четвер?

Оксана Овраменко:
— Воду треба вилити надвір. І в ту воду щоб ніхто не ступав. На перехрестя виливають ті, хто любить ворожити горе людям.
Наталія Безь:
— На шлях не можна ні в якому разі виливать того, що помиєшся. Не можна виливать туди, де люди ходять.
Якщо водичка святенька, виливають під построечку. Я, як буду митися в Чистий четвер, кину святої лепешки, васильків, чорнобривців. Святила їх на Маковія. Васильки пахучі-пахучі. Лепеха теж пахуча. І листя, і корінь. Якщо васильки свячені, то й водичка буде свячена.
Виливать воду треба рано. Як помився, то відразу треба й вилить. Як зайде сонце, виливать вже не можна.
Раїса Гриценко:
— Під кущик. Адже перед Чистим четвергом і говіють, і мируються (обряд миропомазання). Увечері помируєшся, а зранку помиєшся, ту водичку під кущик. Бо вона з миром.
Надія Прищепа:
— Ту воду де виллєте, там і добре. Це не страшне. Це послі мертв’яка треба виливать так, щоб нічия нога, навіть птича, не ступала. Бо то вже буде мертва земля, як і земля з могили.

Кажуть, Бог тричі на рік відпускає мерців з того світу. Перший раз у Чистий четвер. Другий раз — коли квітнуть жита, третій раз — на Спаса. У цей день вони не бояться ні хреста, ні молитви. В Чистий четвер мерці встають опівночі з своїх гробів і приходять під церкву… Чи знають про це повір’я мешканці Вересочі?
Оксана Овраменко:
— Мерці виходять із могил? Як же звідти викарабкаєшся?
Наталія Безь:
— Мерці піднімаються, але не на Чистий четвер… То пишуть із своїх голів. Як понаписують, то страхоттє.
Раїса Гриценко:
— У четвер мерці встають? Не чула. Це бабські забобони.
Андрій Гнотенко, сільський голова:
— Хіба що душі померлих можуть з’являтися. Я в це вірю. Поминали бабусю. Дзеркала завішували простирадлами. Годин сім вечора. Ми вдвох сиділи: тітка і я. Бачимо, тінь по простирадлу. Ніби людина проходить. Думаю, то була тінь від бабусиної душі.
Кажуть, що от над тобою сприятлива аура, несприятлива… Якщо збираються більшість душ, які хочуть тобі допомогти, у яких нема боргу перед Богом, то вони створюють сприятливі умови для живої людини. Якщо переважають падші душі, то й аура несприятлива

 

Коментарі