Вівторок, Червень 19Усі Чортківські новини

Містична історія. Туфлі для коханої – через… труну

Почула колись цю історію від матері своєї найближчої в юності подруги. Цьотка Оксана клялася двом сусідкам і нам, дівчатам, і що то все правда, і що трапилося на її малій батьківщині, в одному із сіл на Житомирщині. Надійка, одна з найкрасивіших, найбільш показних дівчат на селі, одиначка і довгождана батьками доня (через що й названа Надією), раптом захворіла на гепатит. Завезли дівчину до районної лікарні, а звідтіля повернулася вона додому вже в труні. Чим то обернулося для батька-матері – не уявити, напевно, нікому, навіть тим, кому доводилося ховати своїх дітей. Бо ж – один-єдиний промінчик, єдина їх втіха і сподівання на майбутнє…

Надійці було вісімнадцять, тому, навіть, без обговорень, випадало хоронити її у вбранні нареченої. За тим вбранням подалася до міста хрещена мати Галина – більше було нікому. Рідну ж матір лікарі тримали лише на уколах, бо стан її наближався до катастрофічного. Придбала Галина для похресниці весільну сукню, вельон, білі туфлі. Привезла, почали вдягати. І тут виявилось, що туфлі трохи замалі. Що робити? Довелося розітнути на підйомі, та й пряжку навколо стопи ніхто не защіпав.

Надійчина мати того не бачила й не чула. Та незадовго по доньчиній смерті почали їй снитися однакові сни: заходиться Надійка в істеричному плачі, що босою залишилася, бо тісні їй туфлі, неможливо взути. Плаче і свариться, свариться і плаче. У чому річ? – бідкалася мати. І про яке то взуття йдеться? Аж на доньчині сороковини, під час поминок, розповіла їй кума Галина про тіснуваті для похресниці туфлі.

Думали, що з часом все минеться. Але – не миналося! Мати зовсім зчорніла, лиш прихиляла голову до подушки – мучив той самий сон. Вона вже й не розрізняла, де сон, а де дійсність. Так тяглося мало не півроку. Потому якось однієї ночі Надійка з`явилася в материному сні весела-весела і радісно повідомила, що скоро матиме нові, гожі для неї туфлі. Тільки батькам треба для цього постаратися і передати їх через її коханого. А далі – не розказала.

Мати вранці розповіла все батькові. Він заспокоїв дружину і з сумом замислився над словами лікаря-психіатра, який постійно попереджав його про серйозні розлади психіки у дружини. «Значить, хвороба таки прогресує», – сумно думав собі. Наступної ночі Надійка уві сні повідомила матір, що передати їй туфлі батьки зможуть рівно за тиждень – через Олега з сусіднього села. Мати кинулась до доньчиних подружок: хто такий Олег? Виявилось, Надійка справді була закохана в хлопця з таким іменем, на два роки за неї старшого, з яким якось познайомилася на весіллі. Тепер Олег служив у армії.

До тижня часу справді все сталося. Олега привезли в труні з місця служби – якийсь нещасний випадок на полігоні. Надійчина мати не могла, не посміла не виконати доньчину просьбу: удвох з батьком відвезли до того сповитого печаллю втрати дому куплені для їх Надійки новесенькі білі туфлі. Вбита горем Олегова мати не перечила, аби покласти їх до синової труни, тому так і зробили.

І що ви думаєте? Наступної ж ночі, після похорону Олега, усміхнена Надійка дякувала матері в сні за справдження її прохання. Мати й собі сяяла, наче нова копійка, розповідаючи про те сусідкам, кумі. Олегова ж мати незадовго віднайшла в синових речах, повернутих з місця його служби, листи від Надійки. Вони справді любилися…

Марія К., с. Біла

Джерело: ТОВ “Редакція газети “Голос народу”, №11, 23 березня 2018 р.

Коментарі