Вівторок, Червень 19Усі Чортківські новини

Роки перемог і поразок або самокритичне резюме

Аналізуючи з позицій сьогоднішньої зрілості успіхи і трагічні невдачі. Маємо право гордитися тими, хто піднявся на боротьбу, дивуватись їхній силі духу, відданості ідеї визволення України, високому патріотизмові.
Одночасно повинні і критично поглянути на причини нашого трагізму.
Перш за все вражає легковажність, невміння і небажання обдумувати до кінця результативність своїх дій, необачність і нехлюйство.
Люди які пішли в цю боротьбу, готові були в ім’я святої ідеї навіть загинути, але не готові були вміло її вести, щоб вижити і перемогти. Легковажність проявлялася у багатьох аспектах: перш за все – у небажанні пізнати ворога, методи його боротьби, що дало б можливість поставити йому надійний заслін, який у багатьох випадках міг би стати однією з умов успішного протистояння.
Мистецтву ведення боротьби з ворогом треба було вчитися. У ситуації, коли набувати досвіду було ніколи, мали посилити пильність, змінити умови конспірації, позбавитися злочинної довірливості і доброти, що в умовах боротьби не на життя а на смерть з хитрим і підступним ворогом, були недоречні. Використовуючи головотяпство, безпечність і відсутність належної практики ведення бойової і особливо агентурної роботи, ворог швидко отямився від перших поразок, зробив все можливе, аби становище було йому підконтрольним.
Щоб знищити національно-визвольний рух і все, що було з ним пов’язане, було пущено в хід весь арсенал енкаведистсько-кадебістських засобів: масові облави, терор, шантаж, провокації, засилка в діючі загони УПА та лоївки своїх агентів, використання сексотів, антиукраїнськи настроєних елементів інших націй, створення спецвідділів, які під виглядом УПА, здійснювали провокаційні акції, що повинні були викликати анти націоналістичні настрої, дискредитуючи весь цей рух.

Богдан Савка «Забути не маємо права», сторінка 173-174.

Коментарі