Вівторок, Лютий 20Інтернет портал твого міста

Колаборанство і польський шовінізм

Винищувальні батальйони (в народі – стрибки від московського «істрєбітєльниє батальйони» – воєнізовані формування з місцевого люду, для захисту більшовицької влади і протидії українському визвольному руху.
Здебільшого формувалися з кресових поляків, які вороже ставилися до українців і мали приязнь до москалів. Але направду, та «пшиязнь», зводилася до продуктових пайків і гарантій особистої недоторканості.
Серед стрибків були і колаборанти – українці, котрі, як і нині міняли національний інтерес на гречку. Здебільшого їх активність вичерпувалася зведенням сусідських рахунків за межу чи іншу приватну кривду.
Натомість поляки, як запеклі українофоби, мали спільний з більшовиками інтерес – протидія українському визвольному руху.
Відходячи від деталізації польського підпілля АК за планом «Бужа», в час нагального відступу німецької армії, коротко зупинюся на передісторії цих батальйонів. Шовіністична політика великопольської співпраці з більшовицьким режимом, мала на меті зберегти і узаконити свої військові формування на східних кресах.
В кінці 1943 і протягом 1944 років польському підпіллю на території Тернопільщини, загонами ОУН-УПА було завдано значних втрат, що призвело до локалізації активних дій, а згодом – до повного паралічу. В силу цього, керівники окремих осередків АК, спочатку переходять до спільний дій з німцями, а з відступом німців, перекинулися до співпраці з москалями.
Надіючись знайти в московському тоталітаризмі не тільки захист, а й підтримку планів на відродження Польщі в кордонах до 1 вересня 1939 року.
Виношуючи ці шовіністичні надії, підпілля АК, за погодженням з командуванням більшовицької армії формує на наших теренах бойові полки, залучає відділи самооборони до війська Польського. Окремі підрозділи АК беруть участь в наступі на Львів, здійснюють диверсії і таке інше.
Але… Історія нічому не вчить. «Смерш» роззброює поляків і спонукає влитися в армію генерала Берлінга. Цей поляк цілком задовольняв москалів і не давав надії полякам. Тож, повна капітуляція АК, за винятком мало чисельної групи « NIE», завершила польську «мрію». Судовий процес Прикарпатського військового округу над аківцями, що відбувся 6 квітня 1945 року, остаточно поставив крапку на великопольських амбіціях щодо нашого краю. А зорієнтована на Кремль польська самооборона остаточно підпорядковується НКВС і у формі винищувальних батальйонів, бере участь в боротьбі з українським націоналістичним підпіллям.
В лютому 1945 року на території Західної України діяли 292 винищувальних батальйони із них 44 в Тернопільській області.
В цих батальйонах поляки складали 80% від загальної чисельності.

Сучасні дії і заяви польського уряду, якраз є відгуком цього колаборанського минулого, а може і прийдешнього.

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі