Середа, Червень 20Усі Чортківські новини

У Чорткові є вулиця на яку не їздять таксисти

Цієї вулиці не має на картах Googla, в самих крутих навігаторах і навіть жоден таксист Чорткова не відвезе вас на вулицю Саперську.

Чому  та де вона знаходиться читайте далі:

Тепер мало хто, навіть з людей старшого віку, уродженців міста, пам’ятає чи знає, що саме цю стежку в довоєнні роки називали просто – «саперською», не називаючи її ні дорогою, ні стежкою. Хоч у ті далекі від нас роки, вона не була в такому занедбаному стані, як тепер була майже дорогу, а не стежкою.

В роки довоєнної Польщі, яка окупувала у той час наш край, «саперська» була позначена навіть на військових картах, про що згадував в середині 50-х років минулого століття, чортківець, колишній військовий пенсіонер, Л. Шкрапка, гр. ПНР, який приїжджав у Чортків відвідати своїх родичів.

Мова піде про стежку, яка починається в районі вул. Лесі Українки, нижче від жіночого греко-католицького монастиря «Пресвятої родини», і закінчується біля залізничного мосту, якою користуються жителі нашого міста, а також села Біла, щоб найкоротшим шляхом потрапити з центральних частин міста до його залізничного мікрорайону.

Від нього, а також від інших людей, я довідався про те, що будівництво «саперської» почалося ще на початку XX ст., тобто до Першої світової війни і було одним із найпростіших елементів стратегічного плану військового командування Австро-Угорської монархії, як активного учасника Троїстого Союзу проти країн Атланти, тобто у підготовці Першої Світової Війни.

Серед частин військового гарнізону, який дислокувався у Чорткові був батальйон 95-го піхотного полку австрійських збройних сил, командування якого знаходилося у столиці монархії, місті Відні.

Оскільки саперського підрозділу батальйон не мав, то був він прикомандирований у 1909 р. з Відня, щоб його силами побудувати «саперську» дорогу.

Командиром його був Іштван Фадер. Мав цей підрозділ ще й інші завдання на території Заліщицького повіту, а також Буковини на території і Заставницького повіту. Але до Першої світової війни цю дорогу було тільки започатковано (18-20 метрів знизу до верху).

І тільки в кінці 20-х років XX ст., вже у роки відновленої Польської держави, за безпосереднім наказом одного з керівників держави, маршала Юзефа Пілсудського, цю роботу було відновлено і продовжено.

Завершено аж у середині 30-х років. У польські часи продовжували будівництво «саперської» вже не сапери, а прості солдати місцевого піхотного полку та частин Корпусу пограничної охорони.

Колишні учні української приватної гімназії «Рідна школа» ім. М. Шашкевича Михайло Михасів, Мирослав Полутренко, Емілія Головінська, Олександра Хічій та інші – згадували, що вже в роки завершення будівництва власного приміщення гімназії (у 1938-39 рр.), ця дорога вже була і активно користувалися і місцеві жителі міста, й села Біла, а також учні гімназії, і багато інших мешканців: Борщівського, Заліщицького, Гусятинського, Копичинецького, Бучацького та інших. Вони проживали в гімназійному гуртожитку (бурсі), що знаходився по вул. Броваровій (нині це житловий будинок № 118).

Вважали, що саме таким чином, вони скорочували собі дорогу від бурси до гімназії, не йдучи до свого навчального закладу через ціле місто.

До речі, навіть у перші післявоєнні роки, будучи ще учнем молодших класів, пам’ятаю «саперську» не такою, якою вона є зараз, а набагато ширшою і безпечнішою, чого аж ніяк не можна сказати про її нинішній стан і вигляд.

Яромир ЧОРПІТА Чортків.Лайф

Коментарі