Середа, Лютий 21Інтернет портал твого міста

21 січня – річниця загибелі українського героя, пам’ятник якому встановлено в середмісті Чорткова

“Сірі вовки” – такий криптонім обрала сотня Петра Хамчука на псевдо «Бистрий».

«СІРІ ВОВКИ»

Білі села горять, ніжний цвіт молодий
Відправляють рабами служити
У далеку Німеччину. Боже святий,
Як це лихо страшне пережити!

Та крізь дим і вогонь, через терни війни
Йде у бій. «Ще не вмерла» співає.
За чотою чота, курінь «Сірі вовки».
Їх на подвиги «Бистрий» взиває.

Любі поле і ліс, дорогий рідний край,
Довгий шлях боротьби за свободу
І прокляття: «Фашисте, чужинцю, вмирай!» —
З уст того, хто був сам із народу.

Переможні бої нездоланних стрільців
З окупантами, з більшовиками
Надихали людей. І до їхніх рядів
Все нові добровольці ставали.

Слава «Бистрого» линула волі крилом.
Йому вірили, звістки чекали.
Славні подвиги хвилею мчали кругом,
Як повітря, їх люди ковтали.

А жінки прали одяг, таємно пекли
Хліб воякам. В розвідку ходили.
Не боялися каторги, ані тюрми,
Віддавали здоров’я і сили.

«Мрія», «Казка», «Русалка», «Ромашка», «Верба».
«Воля», «Квітка», «Христина», «Тополя»…
Не зітруться із пам’яті ці імена,
Що відважним призначила доля.

Їхні вірні серця, їхня кров, їхній піт,
Через довгі шляхи і незгоди,
Через призму змордованих, зморених літ
Несли промінь добра і свободи.

Там, де кров проливали, калина зросла,
Там тополі до неба злетіли,
Наче дух непоборний, як правда свята
Тих, що вірно Вкраїну любили.

Слава, слава безсмертна героям-борцям,
Тим, що сірими звались вовками.
Проліта журавель і курликає там,
Де могили чорніють хрестами.

Раїса ОБШАРСЬКА.

Пан Петро народився 1919 року в селі Великі Чорнокунці. Навчаючись в Чортківській гімназії долучився до ОУН.

З приходом більшовиків, продовжив навчання в педшколі, звідки призваний до Червоної армії.

Перебуваючи в армії, виявив тямущість та організаційні здібності, за що невдовзі був направлений в офіцерське училище, по закінченні якого, в званні лейтенанта пішов на фронт.

Восени 1941 року, потрапив в оточення та здався в полон. Якийсь час співпрацював з німцями перекладачем, але не повернувся з чергової відпустки і перейшов в підпілля ОУН.

З серпня 1943 року формує бойову повстанську сотню і стає її командиром.

Так на теренах Чорних Кунців, зароджується упівський курінь, який наповнюється добровольцями Чортківського і Копичинського повітів.

Перше бойове хрещення «Сірі вовки» одержали 16 грудня 1943 року в бою з німцями біля Коростятина.

В короткочасних боях з німцями «Бистрий» провів весь 1943 рік.

За цей час сотня перетворилася в добре вишколений відділ, що нараховув більше 300 чоловік.

Командирами сотень були: Микола Скринчук (Хмель), Іван Щикульський (Рубач), Микола Кульчицький (Сич).

Один із сотників -«Півень», загинув 7 травня 1945 року у бою на Качуровій горі під Сосулівкою.

Одним із успішних боїв з німцями, мадярами і власівцями, відбувся біля села Затурин на Підгаєччині 25 червня 1944 року. На німецькій стороні в бою брали участь танки, танкетки, артилерія та авіація.

В цьому 12 годинному бою, зорганізованому за всіма правилами партизанської тактики, ворог втратив  300 чоловік.

Втрати «Бистрого» – 4 вбитих, 12 поранених.

Після переходу німецько-більшовицького фронту відділ рейдує, веде бої з військами НКВС у південно-західному регіоні Тернопілля (Чортківщина, Заліщиччина, Борщівщина, Бучаччина, Підгаєччина).

Будучи відданим патріотом України, маючи військову освіту і досвід бойових дій, природжений талант  організатора і командира, вже після перших переможних боїв «Бистрий» завоював всенародну любов і підтримку, авторитет командира-відчайдуха, що вміло воює і поборює зі своїми хлопцями значно сильніші і потужніші сили ворога.

В листопаді 1944 року Петро Хамчук в ранзі старшого буланного обіймає Чортківський курінь.

В 1045 році – вже командир 18 Чортківського територіального відтинку; за військову звитягу відзначений Бронзовим Хрестом бойової заслуги.

Протягом першого кварталу 1945 року проводить ряд зачисток польсько-більшовицьких осередків, що займалися підривною діяльністю в тилових осідках ОУН-УПА.

В лютому знищив таке кубло в селі Бариш Бучацького району. В цій операції було ліквідовано 200 енкаведистських прислужників.

У березні 1945 року група «Бистрого» потрапляє в оточення  кількох енкаведистських полків.

Циганський ліс, стає кількаденним випробуванням для «Сірих вовків». Після успішного бою в Худіївцях повстанці переходять в Шупарські ліси. Наступний бій в Гермаківці, за тим Нівра і Турильче, Гуштин.

В цих боях енкаведисти втратили цілий батальйон.

Вміла партизанська тактика, військова винахідливість, сміливість та рішучість дали змогу «Бистрому» прорвати декілька кілець оточення і врятувати курінь від розгрому.

З літа 1946 року Петро Хамчук референт місцевого Окружного проводу ОУН.

Номінація пана Петра на поручника в червні 1947 року, потребує додаткового підтвердження.

21 січня 1947 року Петро Хамчук загинув у селі Діброва Вістрянська на Монастирщині.

Старанням земляків і зокрема Івана Вівата, після перенесення останків героя до Чорнокунець, на видному місці Чорткова, встановлено погруддя командира «Бистрого».

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі