Середа, Травень 23Усі Чортківські новини

21 січня – річниця загибелі українського героя, пам’ятник якому встановлено в середмісті Чорткова

“Сірі вовки” – такий криптонім обрала сотня Петра Хамчука на псевдо «Бистрий».

«СІРІ ВОВКИ»

Білі села горять, ніжний цвіт молодий
Відправляють рабами служити
У далеку Німеччину. Боже святий,
Як це лихо страшне пережити!

Та крізь дим і вогонь, через терни війни
Йде у бій. «Ще не вмерла» співає.
За чотою чота, курінь «Сірі вовки».
Їх на подвиги «Бистрий» взиває.

Любі поле і ліс, дорогий рідний край,
Довгий шлях боротьби за свободу
І прокляття: «Фашисте, чужинцю, вмирай!» —
З уст того, хто був сам із народу.

Переможні бої нездоланних стрільців
З окупантами, з більшовиками
Надихали людей. І до їхніх рядів
Все нові добровольці ставали.

Слава «Бистрого» линула волі крилом.
Йому вірили, звістки чекали.
Славні подвиги хвилею мчали кругом,
Як повітря, їх люди ковтали.

А жінки прали одяг, таємно пекли
Хліб воякам. В розвідку ходили.
Не боялися каторги, ані тюрми,
Віддавали здоров’я і сили.

«Мрія», «Казка», «Русалка», «Ромашка», «Верба».
«Воля», «Квітка», «Христина», «Тополя»…
Не зітруться із пам’яті ці імена,
Що відважним призначила доля.

Їхні вірні серця, їхня кров, їхній піт,
Через довгі шляхи і незгоди,
Через призму змордованих, зморених літ
Несли промінь добра і свободи.

Там, де кров проливали, калина зросла,
Там тополі до неба злетіли,
Наче дух непоборний, як правда свята
Тих, що вірно Вкраїну любили.

Слава, слава безсмертна героям-борцям,
Тим, що сірими звались вовками.
Проліта журавель і курликає там,
Де могили чорніють хрестами.

Раїса ОБШАРСЬКА.

Пан Петро народився 1919 року в селі Великі Чорнокунці. Навчаючись в Чортківській гімназії долучився до ОУН.

З приходом більшовиків, продовжив навчання в педшколі, звідки призваний до Червоної армії.

Перебуваючи в армії, виявив тямущість та організаційні здібності, за що невдовзі був направлений в офіцерське училище, по закінченні якого, в званні лейтенанта пішов на фронт.

Восени 1941 року, потрапив в оточення та здався в полон. Якийсь час співпрацював з німцями перекладачем, але не повернувся з чергової відпустки і перейшов в підпілля ОУН.

З серпня 1943 року формує бойову повстанську сотню і стає її командиром.

Так на теренах Чорних Кунців, зароджується упівський курінь, який наповнюється добровольцями Чортківського і Копичинського повітів.

Перше бойове хрещення «Сірі вовки» одержали 16 грудня 1943 року в бою з німцями біля Коростятина.

В короткочасних боях з німцями «Бистрий» провів весь 1943 рік.

За цей час сотня перетворилася в добре вишколений відділ, що нараховув більше 300 чоловік.

Командирами сотень були: Микола Скринчук (Хмель), Іван Щикульський (Рубач), Микола Кульчицький (Сич).

Один із сотників -«Півень», загинув 7 травня 1945 року у бою на Качуровій горі під Сосулівкою.

Одним із успішних боїв з німцями, мадярами і власівцями, відбувся біля села Затурин на Підгаєччині 25 червня 1944 року. На німецькій стороні в бою брали участь танки, танкетки, артилерія та авіація.

В цьому 12 годинному бою, зорганізованому за всіма правилами партизанської тактики, ворог втратив  300 чоловік.

Втрати «Бистрого» – 4 вбитих, 12 поранених.

Після переходу німецько-більшовицького фронту відділ рейдує, веде бої з військами НКВС у південно-західному регіоні Тернопілля (Чортківщина, Заліщиччина, Борщівщина, Бучаччина, Підгаєччина).

Будучи відданим патріотом України, маючи військову освіту і досвід бойових дій, природжений талант  організатора і командира, вже після перших переможних боїв «Бистрий» завоював всенародну любов і підтримку, авторитет командира-відчайдуха, що вміло воює і поборює зі своїми хлопцями значно сильніші і потужніші сили ворога.

В листопаді 1944 року Петро Хамчук в ранзі старшого буланного обіймає Чортківський курінь.

В 1045 році – вже командир 18 Чортківського територіального відтинку; за військову звитягу відзначений Бронзовим Хрестом бойової заслуги.

Протягом першого кварталу 1945 року проводить ряд зачисток польсько-більшовицьких осередків, що займалися підривною діяльністю в тилових осідках ОУН-УПА.

В лютому знищив таке кубло в селі Бариш Бучацького району. В цій операції було ліквідовано 200 енкаведистських прислужників.

У березні 1945 року група «Бистрого» потрапляє в оточення  кількох енкаведистських полків.

Циганський ліс, стає кількаденним випробуванням для «Сірих вовків». Після успішного бою в Худіївцях повстанці переходять в Шупарські ліси. Наступний бій в Гермаківці, за тим Нівра і Турильче, Гуштин.

В цих боях енкаведисти втратили цілий батальйон.

Вміла партизанська тактика, військова винахідливість, сміливість та рішучість дали змогу «Бистрому» прорвати декілька кілець оточення і врятувати курінь від розгрому.

З літа 1946 року Петро Хамчук референт місцевого Окружного проводу ОУН.

Номінація пана Петра на поручника в червні 1947 року, потребує додаткового підтвердження.

21 січня 1947 року Петро Хамчук загинув у селі Діброва Вістрянська на Монастирщині.

Старанням земляків і зокрема Івана Вівата, після перенесення останків героя до Чорнокунець, на видному місці Чорткова, встановлено погруддя командира «Бистрого».

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі

Privacy Preference Center

Close your account?

Your account will be closed and all data will be permanently deleted and cannot be recovered. Are you sure?