Четвер, Грудень 14Інтернет портал твого міста

Як Магдебурське право “народило” місто Чортків

Цього року, 12 липня, на християнське свято на честь апостолів Петра та Павла, Чортків відзначав 495-ту річницю міста.

1522-й рік прийнято вважати Роком народження нашого міста. Точніше – першої згадки про нього, оскільки тоді йому було надано Магдебурзьке право.– пише Ярослав ДЗІСЯК на сайті Золота Пектораль

Надання магдебурії – це свого роду Рубікон у розвитку поселення, але аж ніяк не заснування чи олюднення.

Однак вже в кінці даної статті він подає дещо інші дані:

Перша згадка про Чортків – 1522 р., як міська посілість польського шляхтича Єжи Чартковського, вихідця з поселення Чартек у Сєрадському воєводстві (над верхньою Віслою), який побудував дерев’яний замок у Долішній Вигнанці, про що  вказує  польський  Словник  географічний  (І  том)  і,  зокрема, Роман Дражньовський, уродженець Чорткова міжвоєнного періоду, професор, географ, ректор Українського  вільного  університету  в  Мюнхені,  член  НТШ.  Питання дерев’яного замку є доволі спірним. У 1532 р. король Сигизмунд І у Вільно (столиці) надав право Ієремії Чартковському підняти його дідичне село Чартковіце до рівня міста і надати йому магдебурзьке право. У 1560 р. Чортків отримав затвердження магдебурії і герб…

Не будемо вдаватися в встановлення історичної дати міста, а більш детально хочемо розповісти про Магдебурське право – як воно вплинуло на розвиток Чорткова та який позитивний досвід від його існування можуть взяти теперішні влада та пересічні жителі.

Магдебурзьке право (Jus Theutonicum Magdeburgense, Sachsischas Weichbild або Magdeburger Weibildrecht) у більшості досліджень визначається як середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялись від центральної адміністрації (королівські) або влади феодала (приватні) та створювали органи місцевого самоврядування.

Воно було започатковане привілеями 1188 р., отриманими німецьким містом Магдебургом від архієпископа — власника міста. Водночас нерідко зазначається, що врядування середньовічних міст на підставі магдебурзького права — перша історична форма місцевого самоврядування.

Наприкінці XIII — сер. XIV ст. галицько-волинські князі і королі надавали магдебурзьке право німецьким колоніям, які виникали у столичних містах Руського Королівства (самоназва Галицько-Волинської держави). Так само поширювалися інші системи самоврядування: угорські королі  надавали містам Закарпаття, яке входило до складу Угорщини нюрнберзьке право.

Досі, за нормами німецького звичаєвого права, сільську громаду очолював війт, якого призначав власник поселення; свою посаду війт міг передавати в спадок.

З розвитком міст і міського самоврядування посада війта ставала виборною. Мешканці міст звільнялися від суду феодала й самостійно здійснювали врядування господарством. Для допомоги війту обирали колегіальний орган — магістрат, куди мав право бути обраним кожен з ремісників чи купців, що мав міське право «jus civile».

Право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоуправління, суду, купецьких об’єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Воно не поширювалося на жінок, бідняків, незаконно народжених, нехристиян (євреїв).

Перше українське місто, яке набуло магдебурзького права, — Новий Санчна Лемківщині (1299 р.). У 1339р. останній галицький князь Юрій-Болеслав подарував місту Сянок привілей на магдебурзьке право, а з переходом під польське правління майже всі галицько-руські міста отримують від королів привілей на магдебурзьке право: Львів (1356 р.), Кам’янець-Подільський (1374 р.), Стрий та Володимир-Волинський (1431 р.), Луцьк (1432 р.), Снятии (1442 р.), Мукачеве (1445 р.) Рівне (1493 р.), Київ (1494 р.), Дубно (1507 р.). Острог (1528 р.), Любомиль (1541 р.), Тернопіль (1548 р.), Корсунь (1584 р.), Переяслав (1585 р.), Біла Церква (1588 р.), Чигирин (1592 р.), Мозир (1595 р.), Канів (1600 р.). Богуслав (1620 р.). Чернігів (1623 р.). Вінниця (1640 р.) і т. д. Лише за період 1572-1647 рр. українським містам і містечкам було видано 50 магдебурзьких грамот.

Однак після такого сплеску європеїзації місцевого самоврядування в Україні, особливо після Переяславської ради 1654 р., поширюються азійські процеси за характером, русифікаторські за суттю.Лише за період 1572-1647 рр. українським містам і містечкам було видано 50 магдебурських грамот. Однак після такого списку європизації місцевого самоврядування в Україні особливо після Переяславської Ради 1654 р поширюються азійські процеси за характером, а русифікаторські за суттю.

У грамотах польських королів, у яких дарувалось магдебурзьке право окремим містам, зазначалося, що король ліквідує “всі інші права польські, литовські і російські і всі інші звичаї, що не узгоджуються з правом німецьким магдебурзьким”.

Місто звільнялося від влади воєвод, панів, старостів, судів і підсудків, намісників і інших урядників; городяни не зобов’язані були відповідати перед ними з будь-яких питань. У містах установлювався свій власний суд, їх жителі були звільнені від обов’язкової військової повинності, “товк і ґвалтів”, подвірної повинності, затримування гінців і послів.

Однак, насправді ніхто не міг надати жодних гарантій від втручання міських “людей”.

Жителі міст, які користувались правом на самоврядування, були юридично вільними, несли загальнодержавні повинності і ті, які визначала міська влада.

В їхні обов’язки входило утримання адміністрації, королівського війська, сплата грошових податків. Населення таких міст сплачувало податки, зокрема, на користь духовенства.

Магдебурзьке право давало жителям міст і певні права.

Міщани отримували право побудови будинку для магістрату і право держати трубача.

На нижніх поверхах таких будинків дозволялось мати крамниці, хлібні засіки.

В тих містах, де був великим приїзд купців, будувався гостинний двір.

Місту дозволялось мати громадську лазню, шинок та млин.

Всі доходи поступали в міську скриню, ключ від якої зберігався у одного з бурмістрів. З цієї скрині йшла плата за магдебурзьке право, вносились податки і покривались інші витрати.

Одним з важливих привілеїв, які давало магдебурзьке право, було право складу. В силу цього права купці, які привозили товари В місто, повинні були продавати їх тільки в цьому місті і тільки оптом.

Більшість міст та містечок Тернопільщини з 1387-1778 рр. мали магдебурзьке право, згідно з яким здобували самоуправління.

Чортків здобув магдебурзьке право за різними даними чи то в 1522 чи 1532 році

Головним органом самоврядування в містах з Магдебурзьким правом був магістрат. На ньому лежало піклування про міський благоустрій, він міг регулювати ціни на продукти, слідкувати за чистотою та порядком в місті.

Магістрат мав «правничі книги» (збірники законів) та печатку з гербом

До магістрату входили магістратські урядники: старші та молодші. Старші – це війт, бургомістри, радці, лавники та магістрацький писар; молодші – комісар або межувальник, городничих та вольний.

Очолював міську владу війт, який спочатку призначався королем. Його посада була спадковою і її можна було продати чи подарувати. З часом міста викупляють спадкові війтства і ця посада стає виборчою.

У грамоті про самоврядування у м. Стародуб було сказано, що війтом може бути тільки католик. Це вносило певні ускладнення в життя українських міст, де більшість населення були православними.

Війт разом з населенням міста обирали раду, в яку входило від 6 до 24 радців. Рада вела господарчі справи. Радців вибирали з свого середовища на один рік бургомістрів (від 2 до 12).

Разом з війтом вони вели як судові так і адміністративні справи

Існував також і спеціальний судовий орган – лава, до складу якої входив війт(голова) і семеро лавників або присяжних.

Лавники щорічно вибиралися із середовища заможного міського населення. Вони розглядали як цивільні так і кримінальні справи.

В деяких містах цивільними справами займалися тільки радці. Підсудності лаві в цих містах підлягали тільки кримінальні справи. Вироки при цьому подавалися на затвердження королю

Процес в містах з магдебурзьким правом був усним, гласним та змагальним.

Судочинство велося на польській мові.

У загальному бюрократичному складі міста певні функції виконували молодші урядники. Так до компетенції комісара були віднесені рішення суду по переділу землі, відновлення межових знаків. Возьний виконував доручення суду: розносив повістки, приводив правопорушників, городничий – слідкував за правопорядком у місті.

Саме під час магдебурзького права у Чорткові починається активний розвиток ремісництва. Були ремісники більш як 30 професій: кравці, шевці, кушніри, римарі( виробництво упряжі для коней), стельмахи(виробництво возів), ковалі, ткачі, гончарі, миловари, шапкарі, ливарники, рукавичники… Пізніше було близько 20 цехів – мулярів, столярів, пекарів, різників, бляхарів, ковалів.

На першому етапі свого існування магдебурзьке право відіграло значну прогресивну роль в економічному розвитку Чорткова та краю вцілому.

На теренах, що відійшли до Московського царства (де міста не мали самоуправління) після 1654 р. магдебурзьке право залишилося лише у деяких, так званих привілегійованих містах. Фактично застосування магдебурзького права припинилося після запровадження у 1781 році «Установлення про губернії» і  створення нової судової системи.

Указом 1831 року Микола І скасував магдебурзьке право по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до 1835р.

В містах Галичини, яка після І-го поділу Польщі (1772р.) відійшла до володіння Габсбургів, органи місцевого самоуправління та суди, створені за магдебурзьким правом, продовжували діяти ще деякий час.

Австрійський уряд значно обмежив, а згодом ліквідував їх. У Львові застосування магдебурзького права зупинилося в 1786 році.

Хоч Магдебурзьке право не відіграло в Україні такої ролі, що на Заході, все ж воно, вносячи певні рис західноєвропейського міського устрою до українських міст, стало одним із важливих чинників культурно-правового наближення до Західної Європи.

Історія інститутів і органів суспільної самоорганізації феодальної епохи магдебурзьке право знаходить подальший розвиток в інших формах самоврядування, є передісторією становлення сучасного місцевого самоврядування. В умовах розвитку демократичних інститутів громадянського суспільства в Україні корисним є аналіз історії виникнення та джерел магдебурзького права, прав міст, що користувалися цим правом, їх органів влади, впливу магдебурзького права на розвиток Української держави, її правової системи, а також узагальнення позитивного та негативного історичного досвіду

Член Національної спілки краєзнавців України. Ю.Ф. Макотерський

Джерела Wikipedia, П.Музиченко. Історія держави і права України, Київ «Знання» 1999, 660с.

 

Коментарі

Читайте ще

Залишити відповідь