П’ятниця, Грудень 15Інтернет портал твого міста

Спогади майора міліції. Бувальщина “Скарб”

Все що я далі напишу, не варте уваги тих, для кого хороший мент – той, що не дожив до пенсії.
Дякувати богові, я дожив, і тепер (з двома правничими дипломами), маю майже таку саму пенсію, як і злодій – рецидивіст.
Парадоксальне – «проти чого боролися, на те й напоролися», дістало своє реальне втілення в так званій «незалежній і правовій…»
І правду кажуть, що колишніх ментів не буває…

Як і колись, залишився невиправним романтиком з набутим протокольним стилем мовлення і пекучою ностальгією за тими часами, коли можна було вибрати професію за покликанням.

І досі у снах долаю висотні перешкоди і пробуджуюся від залізного клацання затвору калаша.
Попри цей ліричний відступ, хочеться побажати нинішній, такій самій КОПнутій поліції, як можна скоріше позбутися ілюзій формальної самодостатності і наповнитися змістом правничої самоспроможності.
Порівнюючи можливості двох різночасових формацій, пригадую як в свій час писали на старий дротовий магнітофон і їздили таким же задрипаним запорожцем.

Зато, майже всі справи мали судову перспективу, а фігуранти діставали реальні строки. І цьому сприяв не лише фах та інтуїція, але й віра в соціальну справедливість.
Я ніколи не був членом політичної партії, що зберегло в чистоті мої ідеали і не завадило мати тверду громадянську позицію; що врешті, не сприяло кар’єрі та збагаченню.
Зато…, – зберігало лице. Хоча, очевидно, спливало щось ментальне, як надія і віра. Віра в справедливість і надія на вдячність.
Без цих чеснот, я вигорів ще тоді, коли гебішно-федорчуківська кадрова політика, зруйнувала кадрове ядро, замінивши компетентність, профанічним «підсиленням» за рахунок інструкторів і всякої швалі, рекомендованої радянсько-партійними органами і трудовими колективами.
Цей перебудовчий ідіотизм, відкрив шлюз криміналу, що брудним потоком ринув у кооперативи, накривши кришуванням міліцію, прокуратуру і службу безпеки.
Інсценовані тими ж діячами контрольні зустрічі, засвітили агентуру і дискредитували методи ОРД.

Сексотність із засобу боротьби зі злочинністю, перейшла в засіб підсиджування й внутрішньої гризні.
Після кожної реалізованої справи, я знемагав від стресів, бо внутрішній противник – слідство і прокуратура, норовили пропити кожний корисливий злочин.
Рятувало лише те, що не всі і не відразу скурилися і що не було тоді ні застав ні особистих зобов’язань, ані запобіжних браслетів.

Хабарників поголовно арештовували і невідкладні оперативно-слідчі заходи, проводили без судових одобрень.
Рапорт на звільнення 84-м роком, зберігаю дотепер.

Начальник порадив перечекати і не підписав. Натомість, дав для ознайомлення працю Бакуніна – одного із теоретиків анархізму. Він вже на той час не мав довір’я до влади і відчував грядущі переміни.
Інший – обласний керівник, по колєгацьки пояснив, що на очільника служби мусить призначити менеджера, який вміє грузити багажник. Тоді ще грошима не брали.

Я вдячний цій щирій людині, за те що вберегла мене від скверни прислужництва.
То ж ці мої спогади – лише жевріюча пам’ять на попелі вигорілих надій. Вона лише краєчком торкається тої діяльності, яку функціонально охоплював старший опер і яку з міркувань професійної етики, завбачливо, мушу оминути.

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Бувальщина “Скарб”

Десь в середині 80-х на полудневій Тернопільщині сталося декілька убивств зі зґвалтуванням.

Жертвами були одинокі перестарілі і немічні жінки.
На розкриття чергового злочину, кинули всі сили місцевої міліції.
За побічними доказами, запідозрили недоумкуватого Васю із Горішньої Вигнанки.

При опрацюванні самотніх вигнанських жінок, мені випало почути таке, що не мало відношення до справи, але було слушним прикладом житейської мудрості: Що для Мойші ґешефт, для хлопа – смерть.
Далі, розповідь від першої особи: Мій чоловік тоді йше був живий і моцний, як під безом кури випарпали гладущик з жовтими копійками.
Ми люди темні, тай порішили показати копійку голові сільради.
То був перший день в життю, як Василь прийшов додому п’яним…
По тім, було багато таких самих днів, аж поки газда не виніс з господи всі до єдної копійки і поки не спився на ніц.

До року часу – вмер, а я лишилася сама.

далі буде…

Коментарі

Читайте ще