Субота, Жовтень 21Інтернет портал твого міста

Таємниці Чорткова: Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава.

Місто Чортків.

Багато думок викликає лише одна назва міста. «А що чорти у вас жили, чи нечисть водилась, а може, місце є неподалік містичне?»- ось що, зазвичай, я чую, коли вперше говорю, звідки я родом.

І, справді, навколо цієї назви завжди точаться спекотні дискусії.

А що взагалі ми знаємо про наше місто?

Чим воно жило і дихало ще до нас?

Хто прогулювався затишними вуличками і жив у старовинних будинках?

Чи жило тут кохання серед місцевих, скільки подвигів бачили літні ночі?

Місто- це завжди щось неймовірне.

Ви не задумувались, але чимало секретів береже наш сивочолий Чортків.

Зануртесь із головою у ці легенди і можливо, у них ви впізнаєте самих себе.
Чи не головною окрасою міста є наш костел.

Його повна назва – Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава.

Уперше був зведений у 1610 році і відтоді багато бачив: під час татарських набігів за храмовими мурами, від яких сьогодні залишились тільки руїни, переховувалися мешканці.

Фундатором будівництва костелу, а заодно і монастиря отців-домініканців, виступив тодішній власник міста Станіслав Гольський.

Храм і монастир входили в оборонну систему Чорткова і відігравали у ній далеко не останню роль.

Видається, цей костел досі не без гордості згадує, як до нього навідувалися польські королі.

Відомо, що свого часу в костелі, на літургіях, під час своїх походів, брали участь польські королі Ян Казимир і Ян ІІІ Собеський.
Недарма назва костелу містить ім`я Святого Розарія. Коли, здається усі надії були втрачені, людям не залишалося нічого, як тільки молитися.

Розарій- це традиційна католицька верви́ця (чотки).

За однією з легенд, коли почали напади татари, люди стали ховатись у храм і їм допомогла спільна молитва. Звичайно, не безслідно минули напади зловісників, але як говорить легенда-«далі, ніж щирі молитви ніякий ворог не зумів пройти».

Про первісну будівлю домініканського костелу історія зберегла мало відомостей: лише масивні стіни, що відігравали роль стражів і оборони, а також обнесений кам’яною огорожею периметр, дійшли до наших днів на пожовклих сторінках історії.
З внутрішнього оздоблення тих часів, варто відзначити чудотворний образ Діви Марії, прикритий полотном із зображенням покровителя церкви святого Станіслава, а також портрет фундатора храму – Станіслава Гольського і полотно із зображенням короля Яна II Казимира перед святою чортківською реліквією.
Сьогодні храм схожий на персонажа із старого кінофільму.

Усе відбувається під його пильним поглядом і з його величного благословення.

Поки всередині костелу моляться, навколо нього збираються балакучі таксисти, міщани: ліниво перегукуються зі своїх машин, міркують, обговорюють щоденну рутину, навіть не підозрюючи, що поряд із ними величає справжня епоха.

Шахова Оксана для Чортків.Онлайн

Коментарі