П’ятниця, Жовтень 20Інтернет портал твого міста

Кут і Раків Кут (червона лінія)

Зазирни в топоніміку свого села і доконче найдеш місцевість з назвою Кут.
Придивися до неї уважніше і помітиш підвищення, нерідко, з джерелом або каменем. Там де Кути знищені, неодмінно звочиш викопні сліди горіння з черепками требного посуду.
В цьому намоленому місці своя окремішня історія і як тепер кажуть – свій егрегор.
Я спробую його коротенько описати.
В давні часи кожне поселення мало свій Кут. Себто, святилище на якому предки українців справляли треби. Требою, або пожертвою в основному була ритуальна страва – кутя. Звідси старослов’янське, але змоскалене -«кутіть».
В урочистому обряді кутю клали на очисний вогонь, щоб умилостивити Вил.
В моєму селі, то була Го Вила – покровителька корів.
Після пожертви, старійшина (жрець чи волхов) він же доглядач общинного вогню, заявляв потребу, себто родову просьбу, яка була наступною по требі.
Ця просьба могла стосуватися будь яких суспільно значимих покликів; чи то на упокорення згубної стихії, чи пошесті. Разом з тим, треби мали і регулярний празничний характер, як: Святвечір – кутя багата, Щедрий вечір – щедра, Водохреща – голодна. Тут же, проводилися віче, толоки, копні суди й інші дійства освяченні самою назвою місця.
Означення – Раків Кут (Скомороше, Прабіжна, Коцюбинчики), лише підкреслює сакральність місця в культі очисного і благодатного вогню, який як я вже казав, має алегорію червоного.
Із санскриту Rakt’a – червоний.
Так що, перепрошую прихильників совкової ідеології, «червоний куток» не ваш вербальний винахід, а давня форма мовного означення святого місця, як і покуть, божник, вівтар.
Перепрошую і духовенство, яке мало би знати, що в основі Зарваницького феномену, лежить не вигадка про біглих монахів, як засновників цього культового центру, а Зарваницький Раків Кут.

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі

Залишити відповідь