П’ятниця, Жовтень 20Інтернет портал твого міста

Білобожниця (біла лінія)

«Бо ми тоді вже побілили хату,
Коли ти ще не вийшла із печер»
Борис Олійник

Вдивіться уважно в цю знимку…
На ній новозбудований храм Білобожницької громади латинників.
Автор цього неоготичного проекту, вписав у нього всі три наші сакральні кольори – білий, червоний і чорний.

Ніяк, не збагну природу українця – автохтона, який відмовляється від свого рідного, притаманного лише цій землі триколора…

Відмовляється, без спротиву і без розуміння величини втрати;

на користь Польщі, яка вивезла до себе всю триколірну Більчанську кераміку;

на користь нацистської Німеччини, яка присвоїла нашу хроматичну і знакову символіку;

на користь країн, які не мають жодного відношення до цієї святої трійці, бо їхні землі порожні, бо вони ще сиділи в печерах, коли ми вже білили свої хати та божниці, коли творили високе мистецтво землеробства, гончарної, ткацької і ратної справи.

«Положення Білобожниці таке просте, що ледве була б найшлася в Галичині подібна сільська оселя. Головна основа – трикутник, створений двома битими шляхами» (Чортківська округа… Торонто)

Тисячу років тому шляхи не мали вказівних знаків, а за народним GPS треба було орієнтуватися небом або сталими наземними об’єктами.
Прикладом…, якщо золотареві із Білецької Золотарки, треба було перейти до Бучацької золотошитної робітні, то він мусів вклонитися духам на присілку Боськи, звідки тримати курс на Білу Божницю, котру добре було видко як в день так і місячної ночі. А діставшись тої шляхової розсохи з дволиким Янусом, взяти лівіше, щоб нарано вмити ноги в Бучацькій Стрипі.

То ж, незбагненна українська натура, марно зреклася і нашого древнього означення культової споруди – божниця.
В цьому божому слові, нема тої двозначності, яку несе грецьке – церква (споруда і спільнота), зато є наш рідний корінь – Бог, що існує з глибокої давнини (І.Огієнко). За джерелами від Плінія та Страбона, раніше наші (сколотські) землі називалися Богоданія, Богірес.
У Ведах і Авесті – Бага, Боджаката – божа хата.
І навіть кума у нашій традиції називали божатим, а похресника – божатком.
Ще в княжу добу і довший час по ній, зберігалася наша світла божниця.

Зокрема, у літописі 1154 року читаємо: «тоді ж богато лиха наробили половці коло Переяслава… і села попалили всі, і Летську божницю…».

Тут же, в літописі згадується Юр’єва божниця, а про безчинства мадяр (1189 р.), таке скрушне: «і в божницях та в хатах почали коней ставити».
Понятійний покруч – жидівська божниця є тою вербальною диверсією, яка спрямована на нищення нашої мовної культури, шляхом «просвітницького» формування відрази до всього рідного, автентичного.
Продихове «б-г, б-ж» – древня проукраїнська фонема, що виражає дію творення видихом, теж арійське «бхага».
Цю ж божественну семантику несуть в собі такі архаїчні назви як Білобожниця, Пра біжна, Богит, Обох, Боськи, Буг та імена Бож, Божена, Богдан.
Білобожницький храм, проЯВлений у своїй білій сутності, пам’ятає і свій злет в статусі містечка (1672-1683рр.), яке мало власний герб від вже згадуваного Михайла Мужила, і власний занепад, після того, як в кінці 18 –го сторіччя, було вщент спалене жидами.

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі

Залишити відповідь