П’ятниця, Жовтень 20Інтернет портал твого міста

Біла( біла лінія)

«А сорочка мамина біла-біла…»
(Наталія Май)

Цей пісенний епіграф відображає якусь ментальну частку українського характеру, за якою пізнається глибинна тяга до білого – білого вбрання, білої хати, білої божниці.
І не так важна похідність назви села – Біла весь чи Велике Біле, як особливе ставлення до обожнюваного в назвах саме материнського роду.

Чи то в образі Діви Марії, чи Оранти, але під опікою Матері, може бути благодатним у власній історії будь-яке поселення з тою ізотерикою, яка формує світлий егрегор української душі.
За писемними джерелами 1442 року, король дарував своєму васалу з Бучача Велике Біле з течією Серету, яке в скорім часі стало містом, допоки в 1640 році його не спалили татари.

То ж впродовж двохсот років Велике Біле мало власний герб, власну управу із громадськими й духовними інституціями та звичаями, які почасти збереглися дотепер.
Але, ще раніше – 1211 року Шалівський літопис, згадує Моклеків – твердиню в урочищі Мокляки. Це той самий Білецький Моклеків, котрий 1214 року, марно намагався захопити ляський князь Лесьтько на прізвисько Білий (!)
Окрім Білої та Білого в нашій області, є два Білих на Рівенщині і по одному у Вінницькій, Львівській, Луганській, Одеській та Харківській областях.
Всі ці назви, виражають Яв – сутність проЯВленого і притомного білого світу. Предки закодували цю сутність в образі білого сокола (капуса), який водночас, виражає наглядну іпостасію трисутнього Рода.

«Моя скарбнице, незамінне Біле!
Хтось хоче світу, а мені коби
Лишень твої долини і горби
Та Серетовий водо плин змілілий!

(Андрій Базалінський)

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі

Залишити відповідь