Понеділок, Жовтень 23Інтернет портал твого міста

Білавина (біла лінія)

Є дві Білавини-одна в Холмі, нині як вулиця на місці літописної замкової вежі з тою ж назвою часів Данила Галицького; друга тут, на перетині двох цивілізацій – тієї, що є, і тієї, що була до неї. Та, що є – у топонімах Городище, Замчисько, Палацики. Та, що була – Лазоркова долина, могла би повідати про культуру мальованої кераміки, якби ця ялова держава, хоч трохи заопікувалась власною історико-культурною спадщиною. А поки-що, тут «господарює» плуг і банальна хлопська дурість.
І попри все, незважаючи на перешкоди, у неймовірних викрутасах, два рукави однойменного потічка, творять чудо рельєфного алегро, щоб в граційному «па», в росохому (розділеному рікою) селі, злитися з попутним Серетом.
1673-го року цією місциною мандрував Ульріх фон Вердум і залишив по собі мапу на якій окремішня Білавина – складова величезного лісового масиву, який охоплює й ті інші поселення, що будуть згадані.
Нині площа дендрозаказника Білавина – 850 га., висота – 306 м. і глибина – вся ендемічність та історизм.
Але є ще один вимір – езотеричний.
У тлумачному словнику Даля, сказано: « Б і л а в и н а – покаяний, відмолений, відболілий гріх, що огортає душу павутинним волокном із білих руж, мов замерзлий виноградник і свіжий сніг.
Це – ПОЧАТОК, ПРИЧИНА Й ДЖЕРЕЛО»
Отак, починається розповідь про те, з чого все причинно виникло у цьому нашому білому світі, де нема нічого таємного, щоб не проЯВилося. Де царство Яви у величі духу і нікчемності бездухих поривів. Де нуртує життя, дякуючи Праві, що йде від Бога, аби дорогою Пра ведності у Пра в(е)ді, навертати тих, хто в догоду тлінному, гордовито збочив і застрях в багні захланства й марнослав’я.
Ця велемовність – про сакральний осередок, в якому народилися наші рідні традиції і вірування.
То є біла лінія, на якій лежить село Біле, про що вже в наступній публікації…

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі

Залишити відповідь