П’ятниця, Жовтень 20Інтернет портал твого міста

Де на Чортківщині жили велети та силачі?

Між княжими Теребовлею і Великим Білим, лежить невелике село Скомороше.

Його промовиста назва, дає привід для біглої екскурсії в глибоке минуле і недалеке сучасне.

Не всі скоморохи були комедіянтами, як і не всі були волоцюгами. Якась частина, осіла на березі Серету, щоб спідручно розважати князя й челядь.

Відмінною особливість цих скоморох була великорослість і сила.

Цей гігантизм спочатку виявили при закладці церковного фундаменту, а пізніше (вже в наші дні) і на покинутому хуторі Моравщина. Викопані в центрі села та в піщаному кар`єрі черепи і кості в рази перевершують розміри кістяка пересічного сучасника.

Ці силачі не лише гнули підкови і двигали тягарі, а й виступали на показних турнірах, наймалися воєводами для ратної справи. Найвищого розквіту скомороство набуло в 16-17 сторіччях і незважаючи на утиски церкви, користувалося всенародною любов’ю.

Десь тоді село заснувало Уланську вулицю і гору Ігриска. Новітня релігія, ще довго буде викорінювати «бєсовські ігриска», як і всю багатющу етнічну культуру, разом з колядою й щедрівками, вертепом і троїстими музиками. Ось як пише цар Олексій в грамоті до Михайла Шуйського: «Чтоб скоморохов с домрами, и с гуслями, и с волинками, и со всякими играми, и ворожей, мужиков и баб, к больным и к младенцам в дом к себе не призывали, и в первуй день луны и в гром на водах не купались, и с серебра по домам не умивались, и олова и воска не лили, и зернью и картами и шахматами и лодыгами не играли, медведей не водили, и никаких бесовских игр не творили…»

Ще на початку третього тисячоліття на в’їзді в село стояла дерев’яна фігура Святого Яна.

На переконання фахівців, мала не аби-яку художню й історичну цінність (кінець 17-го, початок 18-го ст..). Її знімали більшовики і топили в Сереті, але місцеві люди виловлювали й переховували. За час т.з. перебудови, відважилися повернути святиню на місце…, і хто б міг подумати, що одної ночі 2006 року (за правління В. Ющенка), її банально вкрадуть.

Ще раніше, після Другої Світової війни, при знятті з реєстрації Скомороської церкви, атеїсти описали і вилучили високохудожній бароковий барельєф – складень на тему Хресної Дороги. Де ті чотирнадцять сполучених між собою дощок – не відомо.

Якщо співставити цей фактаж із творчим періодом Іоана Георгія Пінзеля, то запирає дух від розпачі втрат…

І лише територіальна громада села,  безтурботно наспівує дурнувате данилкове «харашо..»

Збайдужіло спостерігає, як «по господарськи»  місцевий фермер нищить унікальний природний каньйон Перейма, разом із цілиною ендемічного різнотрав’я, разом із материзною того безцінного спадку, який називається Духом.

Все має свою ціну… І церква на костях, і кар’єр на кладовищі і тупе захланство ПРАВНУКІВ ПОГАНИХ.

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн

Коментарі

Залишити відповідь