Вівторок, Жовтень 17Інтернет портал твого міста

Вчора, у Чорткові, під час святої Меси посвятили чудом віднайдену фігурку покровительки Європи – святої Катерини Сієнської-

Отець Іриней Погорєльцев OP знайшов прихований скарб у старому храмі міста Чорткова.

Цей скарб – фігурка святої Катерини Сієнської, черниці-домініканки з XIV століття, покровительки Європи.
«Фігурка довгі роки простояла в нас на горищі. Не знаю, як вона там опинилася, але весь цей час ніхто її не зауважував. Коли я її знайшов, то була в жахливому стані (побита й без рук). Та ми віддали фігурку місцевим реставраторам, і хлопці зробили диво: як бачимо, святі не тліють», – розповів отець Іриней.
Вчора, 23 липня, в неділю, під час святої Меси на 10:00 у храмі святого Станіслава, м. Чортків відбулося посвячення фігурки святої Катерини Сієнської.

Посвячена фігурка стоятиме в головному вівтарі біля Св. Дарів, перед чудотворною іконою Чортківської Богородиці, благаючи в молитві про божий люд.
КМЦ Фото: о. Іреней Погорєльцев

Хто ж така Катерина Сієнська, черниця-домініканка з XIV століття, покровительки Європи?

Катерина народилася у 1347 році.

Вона була двадцять четвертою дитиною фарбувальника вовни з Сієни. Маючи 16 років, прийняла терціарську рясу св. Домініка. Жила глибоким, повним зречень, внутрішнім життям, але, разом з тим, мала сильний вплив на громадське життя тих часів. За її клопотанням Папа Григорій ХІ повернувся з Авіньйону до Рима. Свята Катерина вела широке листування, диктувала духовні роздуми. Померла у Римі 29 квітня 1380 року. Папа Павло VI оголосив її Вчителем Церкви.

Одного весняного дня 1369 року вели в кайданах вулицями італійського міста Сієни молодого лицаря, який хотів повалити демократичний лад та повернути владу лицарства. Він боявся вмирати і мав великий страх перед сокирою ката. Але за день до його смерті відвідала нещасного лицаря в тюремній камері молода дівчина. Вона лагідно заговорила до нього, помолилась разом з ним, розбудила в ньому жаль за гріхи, – і сталося чудо:  нещасний, розбитий розпукою хлопець опам’ятався, приступив до сповіді, прийняв перше й останнє в житті причастя, а після того впевненим, урівноваженим кроком пішов на місце своєї страти. Там знову чекала на нього дивна дівчина, яка підійшла разом з ним до тієї колоди, на яку лицар спокійно поклав свою голову під сокиру, проказавши з останнім подихом два наймиліші йому слова: «Ісус, Катерина».

Цією надзвичайною дівчиною була св. Катерина Сієнська, чудо і духовна могутність XIV сторіччя.

 Побожні громадяни Сієни досі зберегли в доброму стані той просторий дім, в якому народилася і зростала Катерина на славну Христову обручницю.

Катерина була дуже веселою дівчинкою, її називали радістю, а водночас дуже побожною.

У 6 років одного разу вона пішла з братом відвідати свою заміжню сестру Бонавентуру.  Повертаючись додому, Катерина раптом стала серед дороги і задивилася в небо, не звертаючи найменшої уваги на оточуючих. Коли брат повернувся по неї і взяв її за руку, вона наче зі сну пробудилася і скрикнула: «Ох, якби ти побачив те, що бачила я, то ти б не забирав мене!» Дитина розплакалася з жалю, що видіння зникло, в якому вона бачила Ісуса Христа в славі, а з ним – св. апостолів Петра, Павла та Йоана. Ісус солодко усміхався до Катерини і простягнув свою руку, щоб поблагословити її. З тієї хвилини дівчинка щораз більше зростала в любові до Ісуса.

catherine_of_siene_cutting_her_hair

Коли дівчинці виповнилося 12 років, її почали заохочувати більше дбати про принадний зовнішній вигляд. Щоб зробити приємність матері й заміжній сестрі Бонавентурі, Катерина дозволила  зробити собі привабливу зачіску й одягнути модну сукню. Але ненадовго. Вона скоро почала шкодувати, що вдалась до подібних світових пустощів, і опісля до кінця свого життя оплакувала цей свій крок – найбільшу нерівність супроти свого Небесного Обручника. Тоді вона рішуче заявила своїм батькам, що ніколи не вийде заміж. Коли ж вони продовжували наполягати, дівчина обтяла своє темно-золотисте волосся.

Такий вчинок Катерини вся рідня сприйняла як впертість і виклик, які необхідно зламати. Насамперед вони почали залучати її до хатньої роботи. Ніколи не залишали її на самоті, навіть примусили її спати в одній кімнаті з іншими дітьми, де вона не могла вже перебувати на самоті у своїй улюбленій молитві. Ту родинну опіку приймала Катерина дуже терпеливо, без найменшого спротиву.

Пізніше в своїй книжці про діяння Божого Провидіння вона розкаже, що під час життя в родинному домі Бог допоміг їй збудувати в душі приватну келійку, де вона перебувала, тому жодна буря чи прикрість ніколи не занепокоїли її.  Врешті батько зрозумів, що подальший спротив нічого не вартий; він дав Катерині окрему кімнату та дозволив жити так, як було їй до вподоби.

З того часу, в своїй слабо освітленій невеличкій кімнаті Катерина вела життя у молитвах  і впокоренні. Тричі на день бичувала себе важким ланцюгом, спала на дошках. Під сукнею спочатку носила волосінницю, а пізніше набитий цвяхами пояс. Записалася до церковного товариства Третього Чину Домініканок, куди входили поважні жінки і вдови; випросила собі навіть у о. проповідника дозвіл носити рясу цього побожного товариства. В той час вона три роки розмовляла тільки зі своїм сповідником, нікуди не виходила, хіба до церкви, дуже мало спала і їла. Згодом вона не могла вже навіть їсти, і впізніших літах свого життя жила тільки самим Причастям. Вона робила все можливе, щоб прискорити свою злуку з Богом; свої покаянні діла жертвувала за навернення грішників і мир у бурхливому та роз’єднаному світі.

За матеріалами «ЖИТТЯ СВЯТИХ» Андрія Йосафата Григорія Трух

Про монастир, в якому було знайдено фігуру

Чортків.Онлайн

Коментарі

Залишити відповідь