Субота, Жовтень 21Інтернет портал твого міста

«Чого не зробиш заради жінки»-навіть досвіченого уролога інколи дивує фантазія чоловіків

В урологічному відділенні університетської лікарні  хірурги виконують від 500 до 600 оперативних втручань у рік. Випадки бувають різноманітні, однак все частіше, за словами лікарів, у чоловіків виявляють пухлини.

Кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії №1 з урологією та малоінвазивною хірургією ім. Л. Я. Ковальчука Андрій Мисак на своїй професійній стежині зустрічав чимало усіляких неординарних випадків, а скільки хворих завдячують йому своїм видужанням.

Несподівані пацієнти

Якось хворий для підсилення еректильної функції натягнув на статевий орган підшипник…

Я разом з рятувальниками МНС( так як не було відповідного інструменту в лікарні),  опівночі  розпилювали болгаркою цей підшипник. На щастя, все обійшлося.

Було, що в уретру чоловік нагнав монтажної піни, довелося ліквідовувати проблему, виконавши дві складні операції з інтервалом шість днів.

Дивує фантазія чоловіків… «Чого не зробиш заради жінки». Такий випадок в жодній світовій літературі не був описаний.

Я ділився матеріалом по цьому випадку з колегами на урологічних конференціях як в Україні та закордоном, що визвало жваву дискусію….

Про  медицину

У мене батько працював лікарем-урологом, тож з медичною професією знайомий з дитинства. Мене постійно вабила медицина, а батько, у свою чергу, мій запал усіляко підтримував. З третього курсу я постійно вже споглядав за роботою  лікарів урологічного відділення університетської лікарні, а на четвертому вже  асистував на операціях. Усі свої знання і вміння батько передавав мені.  Хірургія відразу сподобалася. Знав усі труднощі цього фаху, але вони мене не лякали.  Бо коли любиш те, що ти робиш і твоя праця приносить користь й допомагає врятувати чиєсь життя, яких би це іноді зусиль не коштувало, це вартує того.

Про університет

До Тернопільського медінституту відразу не вступив,  півбала не вистачило. Довелося влаштуватися на роботу різноробочим у мехколону №3, що навпроти «Текстерно», адже за Союзу цінувався робочий стаж при поступленні до вишу. Однак наступного року ще раз спробував свої сили і все-таки став студентом. На 2-му курсі не пішов на побачення, а залишився в лікарні асистувати на операції з видалення апендикса. Це була моя перша операція. Враження  були незабутні. Тоді я  й переконався, що не помилився з майбутньою професію. (Після закінчення інтернатури по урології довелось і попрацювати в нумерній лікарні в якості хірурга, травматолога і ще помагаючи на операціях гінекологу. Тоді обслуговував 17 сіл, вів амбулаторний прийом та лікував  стаціонарних хворих. Взагалі вважаю, що досвід, отриманий на периферії, досить загартовує лікаря і швидше підготовлює його до роботи в екстремальних ситуаціях)

Про операції

Коли переступаю поріг операційної, повністю відключаю емоції, зосереджуюся лише на пацієнтові. Оперуючи, ніколи не знаєш, які можуть непередбачувані ситуації виникнути. Богу дякувати, в мене хворі на операційному столі не помирали. Вірю у Божу силу і те, що кожному доля вже зверху записана.  Робота хірурга повинна бути дуже точною, виваженою і філігранною. Меж досконалості ніколи не має, є до чого прагнути та розвиватися. З 2002 року я є членом Європейської Асоціації Урологів, а з 2015-го –  член європейської асоціації по сексуальному здоров’ю чоловіка. Відвідав чимало конференцій і форумів по урології та андрології в Греції, Литві, Польщі, Амстердамі, де мав змогу набратися досвіду в іноземних колег.

Про дружину і дітей

   З дружиною познайомився на буряках. (Сміється – авт.) У студентські часи нас часто відправляли на польові роботи. Від нашого інституту тоді їхали студенти у 5 автобусах. Зайшов в один автобус подивився – не підійшло, в другий – теж ні, зайшов у третій – а там  гарна компанія, хлопці з гітарою, я теж, до речі, вмів грати, тож вирішив зостатися. Разом зі мною тоді їхала майбутня дружина. Щоправда, тоді я ще цього не знав. Опісля поїздки ми почали зустрічатися, а через рік –  одружилися.

Цікаво, що син Назар народився, коли я здавав державний іспит. Мене навіть викладачі вітали. Дуже я хвилювався, щоб з дружиною і сином було все добре. Ані син, ані молодша донька у медицину не пішли. Назар обрав міжнародну економіку, а Марта – психологію. Хоча я насправді хотів, щоб вони були лікарями, одначе не наполягав. Втім це їх життя і я поважаю їхній вибір.

Про мандрівки

Я дуже багато подорожую. Мандрівки допомагають відпочити  від виснажливої праці і зарядити позитивом. Люблю ходити з рюкзаком у гори, а взимку покататися на гірських лижах, вже 34 роки досвіду. Моя улюблена точка на карті – Тіроль в Австрії. Коли я вперше туди потрапив, складалося враження, що у минулому житті я вже там жив. (Сміється – авт.) Може і на якомусь генетичному рівні ці місця мені подобаються, адже мій прадід, з розповідей бабці,  бував в Австрійських Альпах.

Про улюблене хобі

Останнім часом облаштовую свою етносадибу, дачу у Петриках. Не подобається мені стиль хай тек, він давить на голову, тому стіни робив в стилі мазанки, карнизи із соломи з глиною, багато використовував «дикого» дерева. Колекціоную старожитності, завжди щось привожу з собою з різноманітних фестивалів у  Космачі, Шешорах, Ужгороді… Окрім старих речей побутового вжитку маю цікаві вишиванки на конопляному полотні, яким вже близько століття…

Про професійну мрію

Щоб мої професійні вміння і знання якнайдовше служили на користь людям.

Квітослава Вінчук-Погляд

Коментарі

Залишити відповідь