П’ятниця, Жовтень 20Інтернет портал твого міста

Не повторіть моїх помилок!

В Україну я приїхав з Ростова-на-Дону у 1981 році. Там я проживав разом з батьками. У місті Чорткові мешкала моя двоюрідна сестра і я вирішив у неї погостювати. Не знаю, чи це була доля, чи збіг обставин, але саме тут я зустрів дівчину, яку звали Наталка. Вона винаймала у сестри житло.

Ми познайомилися і я у Наталю закохався. Напевне це було кохання з першого погляду. Можливо, що й так. Через декілька днів я запропонував їй, як кажуть, руку і серце. Вона погодилася і невдовзі ми справили невеличке весілля.

Я був безмежно щасливим, коли через рік після весілля моя дружина подарувала мені сина. Звичайно я усвідомлював, що треба утримувати сім’ю, тобто заробляти гроші.

Подумав над варіантами і прийняв рішення їхати на заробітки аж у Магаданську область. Там добре платили, я облаштував житло, і скоро забрав із собою дружину з сином. Через певний період Наталка завагітніла вдруге. Ми вирішили, що буде краще як вона поїде народжувати додому.

Так і сталося. Моя половинка поїхала до себе на батьківщину – Заліщицький район, а я залишився працювати далі.
У нас народилася донечка. Після її народження я залишив роботу в Магаданській області і повернувся до своєї сім’ї. Влаштувався будівельником до місцевого колгоспу. Порався і в домашній господарці. Не боявся ніякої роботи, не зловживав спиртним і не курив сигарки.

І ось тут, як то кажуть, наше життя дало першу тріщину: ніяк не міг вгодити тещі, а дружина свою маму дуже слухала.

Мене допекли так, що я чому був, у тому й пішов з дому. Куди я мав подітися? Повернувся далі до своєї двоюрідної сестри. Добре, що хоч вона виявилася добросердечною людиною і прийняла мене до свого помешкання.
Одного разу до сестриної племінниці, яка теж була тут квартиранткою, завітала молода жінка.

Ми познайомилися та подружилися. Невдовзі ми обоє вирішили жити разом.

Мало-помалу вели спільну господарку 22 роки, виховуючи також її донечку, якій на початку нашого знайомства було тільки 2 рочки.
А що моя колишня дружина? Мені зараз важко сказати скількох чоловіків вона поміняла за цей час. Останнього просто забрала від двох дітей. Розірвала чужу сім’ю.

Чи довго нажилася з ним? Ні. Вона зі всіма жила до тих пір, поки давали гроші.
Відчувши врешті-решт свою «значимість», Наталка розпочала «полювання» за мною.

Для цього вона використала нашу дочку, яка мала переконати мене повернутися «до мами».

І що ви думаєте? Їй це вдалося. Я вчиняю величезну помилку, покинувши жінку з якою прожив 22 роки, завдаючи їй болю, та йду назад до Наталки.

З одного боку ніби все правильно, бо ж повернувся до законної дружини з якою маємо двох дітей, а з іншого… ліпше б я цього не робив.
Моя Наталка, коли я повернувся, вже мешкала у Чорткові, отримавши якимось способом квартиру у гуртожитку. Там я й залишився на 10 років. Вдома бував нечасто. Постійно їздив на заробітки. Добре заробляв, і все зароблене віддавав дружині.
У 2015 році я важко захворів. Лікарі виявили у мене хребтову грижу. Терпів страшні болі. Із Чортківської лікарні мене направили в Чернівці, де й зробили складну операцію.

Коли повернувся додому, то побачив, що дружина кардинально змінилася.

Мабуть вона гадала, що після операції я стану інвалідом і вже не зможу заробляти грошей. Наші стосунки різко погіршали. Дійшло до того, що я не міг без дозволу з’їсти тарілку борщу.

Промучився я так три тижні. Нарешті прийняв рішення: пішов до військкомату та погодився добровільно підписати контракт на військову службу.

Через два місяці я вже був у зоні АТО. Прослуживши шість місяців, приїхав до Чорткова у відпустку.

І що ви гадаєте, шановні читачі? Моя Наталка так за мною «стужилася», що поміняла замок від вхідних дверей квартири, без моєї згоди розірвала наш шлюб, оформила документи про виписку мене із житла.

Повернувшись у відпустку з війни, я не мав де переодягнутись. І вже вкотре виручила сестра, дай Боже їй здоров’я.
Зараз я знову на передовій. Тут не спокійно, бо війна є війною. Якщо дасть Бог залишитися живим та неушкодженим, то, гадаю, ще знайду свою долю. А написати це я вирішив як застереження для чоловіків: не повторіть моїх помилок!

Для Чортків.онлайн Микола, військовослужбовець ЗСУ

Коментарі

Залишити відповідь