Вівторок, Жовтень 17Інтернет портал твого міста

Координата Махна: Чортків з’явився на літературній карті світу

…а ти виносиш рукопис і йдеш убік
залізниці – ось потяг пробіг
упоздовж каміння й пташиних гнізд
упоздовж літер і сторінок –
до підземних криниць до небесних річок
викладаєш з паперу
міст
(Василь Махно, «Паперовий міст», ©)

Якби наші думки могли бути видимими, то в залі, де Василь Махно читав вірші чортківчанам, з’явився б іще один Чортків у мініатюрі. У наживо зімпровізованому спілкуванні народжувалися цікаві й часом складні запитання, тож читання перетворилися на діалог, у якому поет міг почутися не якимсь VIP-гостем, а практично «своїм» у рідному Чорткові. Бесіда просочилася крізь покоління, зацікавивши як молодь, так і поважного віку слухачів – мистецтво не знає вікових обмежень. Так, як образи, що лишаються поза часом: столітній прадід у завеликому піджаку, риба в Сереті, знайома буденність міського ринку, чортківська говірка у вуличках, старенький ровер, що прямує попри «Бристоль» і синагоги, костел і ратушу, сотаючи промені крізь «шприхи»… І ті промені зігрівають все – будинки, бруківку і люд – з тільки їм відомими негараздами і долями…
І хто б що не казав, як би не оцінював цю весняно-чортківську картину – ніхто не заперечить, що ось це життя, як воно є – унікально чортківське, своєрідне. Все тому, що своє – і рідне.
Такими рефлексіями наповнив минулу неділю візит до Чорткова знаного в світі поета, українського космополіта і водночас чортківчанина з походження – Василя Махна.
На моє запрошення від творчого об’єднання «Намір» Василь Махно відгукнувся напрочуд легко і радо. Кожний візит на малу батьківщину – особливе переживання для кожної людини, а надто для людини, чиї тексти буквально зіткані з емоцій.

Підкорити «цілу Америку», щоб бути знаним… у Чорткові
Творча біографія Махна в дечому парадоксальна. Будучи родом з маленького Чорткова – йому вдалося підкорити Нью-Йорк, бути знаним у стількох країнах!

Та не це найдивніше: рідні терени виглядають ще більш вибагливими, адже підкорити їх Махнові вдалось лише тоді, як завоював свою лепту слави по світу! І от – поет зі світовим ім’ям, есеїст, перекладач, філолог, драматург, Генрі Міллер з Чорткова – в рідному Чорткові.
Чим не подія року?
Попри чималу кількість переглядів і репостів реклами, коментарі та «вподобайки», чортківська аудиторія виявилася не надто активною.

Зате можна впевнено сказати, що відвідувачі заходу дійсно знаються на добрій літературі і подіях, вартих уваги.


В спокійне пообіддя не вельми чисельна, однак дуже уважна і вдячна аудиторія слухачів вже вмощувалася у «зеленому» залі пабу «Сова», щоб насолодитися спілкуванням з Василем Махном та познайомитися з його новою, 12 за рахунком, поетичною збіркою «Паперовий міст».

Паперовий міст – це символ


Це видання наче тримали «в секреті» аж до серії травневих презентацій. На неї чатують шанувальники поезії Василя Махна не тільки в Україні, а й поза її межами. Адже метафізика його поезій настільки близька й універсальна, що тендітний міст з цих сторінок проляже до кожного, відчутний майже на дотик. Наче зустріч віч-на-віч.
Книга писана у притаманному Махнові стилі, за який творчість автора так полюбилася світові, і недарма. Поезія не схожа на пафосні вірші для трибун. Вона зіткана з настільки щемких і точних деталей, що видається – кожний текст траплявся із кожним слухачем: все настільки близьке, щемке, індивідуальне…
Якби наші думки могли бути видимими, то в залі, де Василь Махно читав вірші чортківчанам, з’явився б іще один Чортків у мініатюрі. У наживо зімпровізованому спілкуванні народжувалися цікаві й часом складні запитання, тож читання перетворилися на діалог, у якому поет міг почутися не якимсь VIP-гостем, а практично «своїм» у рідному Чорткові. Розмова просочилася крізь покоління, зацікавивши як молодь, так і поважного віку слухачів – мистецтво не знає вікових обмежень.

«Мій дім – моя мова…»


Так розмова повела присутніх сторінками ще одного книжкового хіта від Василя Махна – книги малої прози «Дім у Бейтінґ Голлов» (дебютна прозова книга автора, книга року ВВС-2015).
Проза, мабуть, у більш зрозумілий спосіб розкриває і розмаїття світу, і схожість найважливіших його речей, так вдало поєднаних в есеях Василя Махна. Вітри з Атлантики і комета в зеленому Сереті, метушливі вулиці Нью-Йорка і гамірні села довкола Базару, аеропорт в Мумбаї й автобусна в Чорткові – таке екзотичне сусідство не викликає дискомфорту, адже це завжди тло для людських взаємин, а вони переважно до болю подібні між собою.
Так само точилася й розмова зі слухачами – від геополітики до спогадів, від творчості до побуту. Кожний мав нагоду замислитися про те, що є Домом. Василь Махно розповів про власний пошук, і про те, що певний лиш одного: «Мій дім – моя мова».


А мова в поета – наша, близька, з отими неповторними чортківськими нотками. Це підтвердять всі, хто в неділю долучився до розмови – про те, чим є місто, чим живе і говорить, про сьогодення і минуле, ким є ми – тут і зараз.
Відверто приємно було чути, що за два роки «розлуки» з Чортковом поет побачив тут зміни, безумовно позитивні. Й навіть напівжартома повторив своє бажання колись оселитися тут, у середмісті. Але ж у кожному жарті – тільки доля гумору…

Півтори години змигнули, як ще один есей з багатьма героями-власниками різних доль.
Книжки, що їх ми встигли отримати з Видавництва Старого Лева, розкупили майже миттєво: з авторським підписом читання обіцяє бути ще приємнішим. Хто не встиг – може віднайти книгу у книгарнях Старого Лева або «Є», чи придбати он-лайн.
Натомість, чортківчани збудували власний паперовий міст до серця автора – зворотний зв’язок із писаних побажань та послань, які Василь Махно прочитає вже у Нью-Йорку. Емоції зустрічі довершила приємна прогулянка Чортковом недільним, який навіть місцевим непросто розчути крізь метушню ринку.

Чи можливо у завершальному слові передати всю палітру недільного дня під знаком «Паперового моста» – питання риторичне. Та переконана – на наступних презентаціях книг Василя Махна ми неодмінно впізнаємо в них Чортків теперішній – той, у якому нам з вами пощастило жити.
І будемо цим пишатися.
Ірина БРУНДА для Чортків. онлайн

Фото © Олег Марчак

Коментарі

Залишити відповідь