Субота, Травень 26Усі Чортківські новини

Що допомогло, тепер уже успішному чортківчанину, вирватися з тенет наркотиків

Тепер ця Людина відома в Чорткові як талановитий бізнесмен, чудовий батько та чоловік, а ще автор багатьох проектів, ідей та задумів. Та був час, коли життя, чудернацьке і невгамовне, висіло на ниточці, перев’язаній на зап’ясті болю…

– Кожен, хто починає вживати наркотики, ніколи не думає, що буде справжнім наркоманом, що почнеться випадіння зубів, цироз печінки, зараження крові, СНІД… Ніхто не знає, що найбільший підступ диявола – занапастити все: і душу, й тіло. Він змушує людину повірити в те, що це – звичайне задоволення, задоволення людської плоті»…
Із такою відразою і сумом розмірковує про страшну хворобу колишній наркозалежний, 37-ми річний А.(з етичних міркувань ім’я не  вказуємо) , мешканець міста Чортків.

Пробувши в полоні «невидимої смерті» 12 років, чоловік безвідрадно зізнається, що його спасіння – це вияв справжнього дива, надприродної благодаті, котра подарувала йому ще один шанс – шанс на життя.
Та перед цим йому довелося пройти справжні кола пекла…
«Бізнес-імперія»
А. згадує, як йому ще підлітком якнайшвидше хотілося розпізнати усі сторони добра і зла. Курити почав з 14-ти літ. У галасливих компаніях бував хоча й не часто, та це завжди приносило погані плоди. Виховуючись в інтелігентній сім`ї (мати – акушер-гінеколог, батько – військовий), хлопець відчував на собі їхню неабияку опіку, що, у свою чергу, відкрило шляхи безвідмовній вседозволеності. Разом із цигарками спочатку спробував «легку» траву, потім – «ширку» (опій). До закінчення школи у 1996-му він уже впродовж двох років регулярно вживав легкий наркотик, не замислюючись про наслідки.


Знайти «дурман» у кінці 90-х, за його словами, було не так і складно, адже вже тоді існувала справжня наркотична «бізнес-імперія», коронована державною вигодою. Кожен легко міг роздобути те, що хотів, не докладаючи максимум зусиль. Надто допомагала в цьому міліція, знаючи всі входи й виходи наркотичного лабіринту.

Шукати «речовини радості» для декого стало нормою того часу, тим паче для молоді, вирваної з-під батьківського крила, котра так і не пізнала справжньої досконалості життя.
«Вкололи і не запитали»
Граючись у наркотичну мафію, Андрій помалу втрапив у ще небезпечніше середовище недитячих ігор, що могло б коштувати йому життя. Навчаючись на другому курсі Інституту міжнародного бізнесу та менеджменту, хлопець, всупереч усім бідам, відзначався особливою харизмою, котра додавала йому популярності.

«Важко було вдавати, що у тебе все гаразд, складно вести подвійне життя, поєднуючи навчання і вечірки». Проживав на квартирі. Був знайомий як із тими, котрі регулярно вживали наркотики, так і з тими, хто тільки спробував. Тієї ночі, коли його запросили «движнуть», парубок і не підозрював, як легко стане жертвою безстрашної, на перший погляд, хвороби.

«Мене вкололи і не запитали. Страху не було. Та це стало залежністю». Відчувши непередбачувану ейфорію, він легко погодився продовжувати ін`єкції героїну і потрапив у наркотичну залежність, потребуючи все більшої і більшої дози.
Не минуло й половини року, як хлопцеві вперше довелося пережити «ломку».

«Для наркомана – це найстрашніше: коли немає наркотику, а твоє тіло починає його вимагати жахливим способом – усередині викручує все, що є, органи працюють з перебоями, неправильно. Відчуваєш внутрішній біль – фізичний і душевний. Зі страху перед цим готовий піти на все…».

«День сурка»
Саме так назвав своє життя постраждалий, який із власної волі втягнувся у наркотичне ярмо і щодня змушений був шукати наркотичні речовини. Кожен день був випробуванням на виживання.
Життя А. так склалося, що після кількох років навчання в інституті продовжив навчання в Лондоні за міжнародною програмою. Там, пробувши 5 років у європейському середовищі, він продовжував ганебний спосіб існування.

«Я думав, що зупинюся. Що подолаю себе. Та наркотик був сильнішим». Покладаючи всі сили на здобуття «їжі», хлопець щоденно нищив себе. Навчаючись і працюючи, не тільки шукав «підкріплення» для себе, але й зумів розгорнути бізнес для таких, як і він.

«У європейському світі все набагато простіше. Не ти шукаєш наркотик, а наркотик знаходить тебе». Проживаючи в особняку з 10-15-ма особами, нерідко впускав у дім таких собі менеджерів наркоторгівлі. А вони вже знали свою справу.
«Я розглядаю наркоманію як духовну проблему, де ворог душ людських – диявол. Людина, яка потрапляє в залежність, належить дияволові. Він керує нею, вказує їй, веде її. Будь-яка залежність є гріхом. Хто є рабом гріха, той є рабом диявола», – впевнено каже учасник жахливих подій, котрі спіткали його. Згадує історію, як, втративши бізнес і гроші, змушений був опуститися до нелюдських вчинків – крадіжки майна. Чоловік розповідає, наче якась сила вела його прямо до чужого будинку. Не знаючи, що і де лежить, він навпомацки за хвилину завжди знаходив гроші.
Вибір
Попри усі негаразди, в житті А. засвітилася справжня зірка надії – познайомився з чарівною Тетяною, з котрою й одружився.

Та за злим помислом долі вінчався наречений теж під дозою. Тетяна й не здогадувалась, що чекає на неї. Чи витримає вона?
Народилась у молодого подружжя донечка. Замість допомоги й опіки, чоловік часто зникав із дому, щоб роздобути «сировину». Тепер він змушений був колотися тричі на день.

«Дружина не підозрювала, хоча й здогадувалась. Оскільки на усіх венах не було живого місця, я коловся у пах. І знаєте, що? Одного дня вона це побачила. Я стояв перед вибором – сім`я або наркотик. Я вибрав друге».

На краю прірви
Усе ішло до розлучення. Ні батьки, ні друзі не знали, у чому справа. Шукаючи чергову дозу, А. потрапив до тюрми. У нього відібрали все, навіть телефон. У чоловіка прокинулось дивне відчуття провини – він захотів змінитися. Допомогли віруючі люди, що проповідували Слово Боже.


Запросивши Андрія на молитовну зустріч, вони вселили надію, що усе можна виправити. Та чи достатньо у нього віри?

За провидінням Божим, першою про Андрія дізналася дружина. Саме до неї зателефонував давній друг Михайло, повідомивши, що Андрій у біді. Дивна новина, що йому сповістив про це Бог, занепокоїла жінку. Та, одначе, схопилася і хутко поїхала до чоловіка. Через декілька тижнів Андрій був удома.
«Народження у Богові»
Зібране разом, проте розділене, подружжя чекало на розлучення. Напередодні до них завітав друг Михайло, той самий, що розбудив Тетяну опівночі й повідомив про біду Андрія. Він запросив їх на церковну молитву. Тетяна й Андрій вирішили використати свою останню можливість піти кудись разом. У церкві перебували тихо і мирно, обоє відчули, як є Хтось, хто тримає їх за руки, очищуючи водночас. Уперше, мабуть, Андрій відчув, як з його очей котилися сльози – сльози благодаті. Це відчуття народило в ньому надію, що він зможе ще коли-небудь відчути цю Божу ласку, ласку всепрощення.
Про реабілітаційний центр Андрієві все ще не хотілося чути, бо він, мовляв, вживає наркотики зрідка. А пасторові так і не вдавалося його переконати.

Однак, повернувшись додому, чоловік зберігав у собі невимовне відчуття Божої любові, безмежної ласкавості. І, як мале дитя, він вирішив віддячити Господу. Надвечір, постукавши у двері храму, чоловік прийшов дати милостиню – а віднайшов себе. Пробув там до ночі, а на ранок яснів думкою їхати в реабілітаційний центр міста Буча (Київська обл.).

Після піврічного лікування А. не відчував навіть найменшого потягу до ненависного наркотику, а головне – повернув усе, що втратив: Бога, рідних, сім`ю.

І тепер, маючи двох донечок і синочка, він – добрий сім`янин, служитель церкви, талановитий бізнес-партнер – часто згадує часи свого занепаду, в котрих розпочав знайомство з Богом… До того було не життя, а існування…
Надія Сасанчин для Чортків.Онлайн

Коментарі

Залишити відповідь

Privacy Preference Center

Close your account?

Your account will be closed and all data will be permanently deleted and cannot be recovered. Are you sure?