Субота, Жовтень 21Інтернет портал твого міста

Про «Ярмарковий день у Барнові», чи то пак у Чорткові

Чи знаєте ви, чортківчани, що то за місто таке Барнов, яке існувало віддавна у Галичині, у часи Австро-Угорської імперії – пограниччя із сусідньою Московією? Не вдається знайти у жодному довіднику і навіть всезнаючий інтернет не допомагає?

Поясню: це місто із дивною назвою «Барнов» – то є наш рідний Чортків. Так величав його у своїх творах знаний у всьому світі (тільки, чого гріха таїти, не у місцині, де народився) австрійський письменник другої половини ХІХ ст. Карл Еміль Францоз. Місту, в якому пройшли дитячі роки, новеліст навіть присвятив збірку оповідань «Євреї з Барнова».
Чому австрійський літератор називає Чортків Барновом?  Можливо, за аналогією до німецького слова «barn», що в перекладі означає «ясла», тобто автор так називає місце, в якому виростав, виховувався, в якому формувався його світогляд.

У своїх творах К.Е.Францоз змальовує місто свого дитинства й його мешканців колоритно, барвисто, соковито, з любов`ю.

Письменник Василь Махно, коріння якого також із нашого міста, а зараз проживає в Нью-Йорку, у статті «Францоз із Чорткова», що була опублікована в інтернет-виданні «Історична правда», дає таку характеристику описаного Карлом Емілем Францозом: «У збірці оповідань «Євреї з Барнова» Чортків виглядає єврейським містом… Вулицями Чорткова ходили легенди про хасидських мудреців, по єврейських будинках Чорткова пахло традиційною єврейською кухнею, справлялися весілля, дотримувались релігійного календаря і роки, за якими жили євреї в Чорткові випереджали християн на кілька тисяч років. Євреї жили паралельно, перетинаючись із християнським світом на вулицях та на ринку.

Карл Еміль Францоз розвернув цей світ у нарисі “Ярмарковий день у Барнові”. Він перемішав ці світи і виставив їх на загальних огляд у ярмарковий день, коли усі мешканці Чорткова та околиць стають продавцями і покупцями, їхні ролі змінюються, їхній товар різноманітний, їхні мови складені з різних слів – українських, польських, німецьких, їдишських – усі вони, наче актори на великому ярмарковому кону».
Пан Петро Рихло, перекладач із Чернівців, якого ще називають «літературним археологом», першим відкрив Україні К.Е.Францоза – письменника, котрий знайомив світ через свої новели та літературні дослідження із літературою, мистецтвом українців, із минулим і сучасним українського народу.

У 2010 р. у чернівецькому видавництві побачила світ книга під упорядкуванням П.Рихла «Карл Еміль Францоз. Ucrainica. Культурологічні нариси». У ній разом із літературними дослідженнями опубліковано й декілька новел Францоза. Є серед них і «Ярмарковий день у Барнові». Як пояснює у передмові до книги Петро Рихло, це оповідання частково засноване на дитячих спогадах австрійського письменника про дитинство у Чорткові.
Францоз розповідає про старого сліпого співця, українського кобзаря, що його водить від ярмарку до ярмарку селянський хлопчик-поводир, і який співає під супровід кобзи українські народні думи (можливо, саме цього лірника описав і польський фольклорист, етнограф Оскар Кольберг, перебуваючи у наших краях у середині ХІХ ст., тобто тоді ж, коли у Чорткові підростав Карл Еміль).

Перекладач творів К.Е.Францоза тлумачить: «Письменник порівнює цього сліпого співця з давньогрецьким поетом Гомером, зауважуючи, що їхня суспільна функція тотожна: будити історичну пам’ять своїх народів, доносити в поетичній формі славне минуле до молодих поколінь.

Францоз підкреслює, що цитовані тексти, які він наводить як ілюстрації, є автентичними, що вони являють собою не що інше, як буквальні переклади з української. Нерідко письменник також називає й точне місце, де він почув ту чи іншу пісню, що ще більше посилює враження автентичності. За своїм багатством і числом українські історичні пісні та думи можна порівняти хіба що з сербським героїчним епосом, вважає Францоз, однак в українських народних піснях яскравіше виражений ліричний елемент, і за даною ознакою український фольклор не має рівних серед інших народів світу.

«Кожен український селянин – це поет», – стверджує він і згадує декілька випадків, коли прості селяни Галичини і Буковини могли цілими днями наспівувати йому народних пісень, не повторюючись жодного разу».
Яким було наше місто у ХІХ ст., що турбувало, чим жили його мешканці – словом, зануритися в атмосферу тодішнього Чорткова пропонують нам актори аматорського театру «Агапе». Вони підготували для перегляду виставу за мотивами згадуваної новели Карла Еміля Францоза «Ярмарковий день у Барнові».
Аматорський театр «Агапе» «виріс» із драматичного гуртка гуманітарно-педагогічного коледжу ім. О.Барвінського. Студенти інсценізували твори Гоголя, Лесі Українки, Шолом-Алейхема… Демонстрували їх перед своїми однокурсниками, викладачами, деякі вистави проходили при переповненому залі на сцені районного будинку культури ім. К.Рубчакової. На сьогодні захоплення юними театральним мистецтвом виокремилося із драмгуртка у ваговите «Театр «Агапе».
Незмінним багаторічним керівником студентського драматичного гуртка, а тепер – театру є викладач Людмила Михайлівна Чижишина. Вона й пояснила нам назву, обрану мистецьким колективом:
– «Агапе» у перекладі з грецької це слово означає любов – любов жертовну, Божу, безумовну, турботливу. Ми хочемо донести до своїх глядачів оте почуття любові: любові до своїх звичаїв; людей, котрі жили на наших землях; народів, завдяки багатовіковому співіснуванню яких й виокремилася ота багатогранна культура Галичини, уособленням якої є і наш Чортків. Як не дивно, усе оте розмаїття культур, притаманне нашому провінційному містечку, зумів передати, відтворити у своїх новелах Карл Еміль Францоз – відомий австрійський письменник родом із Чорткова. Шкода, що із його творчістю на його батьківщині знайомі надто мало. Славні імена своєї землі треба знати.
Пані Людмила Чижишина поділилася, як виникла ідея поставити виставу за мотивами новели письменника:
– Разом із студентами ми інсценізували вже не один твір: уривки з «Лісової пісні» Лесі Українки, «Ромео і Джульєтти» В.Шекспіра, «Майської ночі, або Утоплениці» М.Гоголя, зіграли виставу за мотивами творів Шолом-Алейхема «Тев`є-молочар». Щороку беремо участь у театральному конкурсі, що відбувається в Івано-Франківську. Молодь настільки переймається постановками, що згодом деякі з них навіть змінюють свою професію, обираючи спеціальністю театральне (сценічне) мистецтво.
Прочитавши зі студентами новелу «Ярмарковий день у Барнові», ми запалилися ідеєю відобразити змальований Францозом Чортків на сцені. Я виступила режисером-постановником, переробивши прозовий твір на п`єсу. У виставі задіяні не лише студенти, а й викладачі Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. О.Барвінського, наші колишні вихованці.
Вистава, яку ми пропонуємо переглянути чортківчанам, складається із декількох міні-сценок, скріплених старовинними піснями. Одна із мелодій – давня єврейська пісня «Єврейський кравець». Довго ми вишукували, збирали пісенний матеріал до вистави. Так, наприклад, пісню про кравця нам допомогли зрозуміти (переклавши з ідишу й надіславши транскрипцію) друзі із Ізраїлю.
Ми усім театральним колективом сподіваємося, що наше трактування творів К.Е.Францоза припаде до душі глядачам.

Приходьте у районний будинок культури ім. К.Рубчакової о 15-й год. 30 квітня, відразу ж після урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника й меморіальної дошки К.Е.Францозу у нашому місті, неподалік найстарішої кам`яниці Чорткова, що на площі Ринок.

Оксана Свистун для Chortkiv.online

Коментарі

Залишити відповідь