Понеділок, Жовтень 23Інтернет портал твого міста

На Великодень в Сосулівці сталося справжнє диво

Незважаючи на протиріччя щодо почергового служіння в храмі, яке тривало упродовж двадцяти років, сталося те, до чого закликає сам Христос.

У с. Сосулівці громади УГКЦ і УПЦ КП об’єдналися разом у передпасхальних богослужіннях. Вони спільно виносили Плащаницю: православний священик разом із старшим братом православної громади та греко-католицький священик із старшим братом греко-католицької громади. Відтак по черзі, об’єднавшись, парафіяни обох громад. повідомляє Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ

У с. Сосулівці дві третини православних парафіян і третина греко-католиків.

Після дворічних почергових богослужінь в одному храмі дійшли до глибшого порозуміння. Люди плакали від радості. Конфлікт вичерпаний і зараз мова йде про зближення двох громад у збереженні їхньої цілісності. Це добрий приклад для інших, де є подібні ситуації.
Як розповів о. Володимир Заболотний, душпастир греко-католицької громади, яка належить до Бучацької єпархії УГКЦ, до цього молитовного дійства йшли багато років, «щоб, зранені внутрішнім конфліктом душі, отримали зцілення через приклад своїх душпастирів і самі почали собі взаємно вибачати».
«Христове тіло, зображене на Плащаниці, спонукає не тільки замовкнути та осмислити своє життя і вчинки, але і дає цілющу благодать і впевненість, що ніхто не є покривджений, а, навпаки, зцілений і пригорнутий, як улюблена Божа дитина», − зазначив о. Володимир.
Він так пояснив причину цієї важливої події:

«У нас нема що ділити: один Бог, одна Україна, яка проходить тепер одну Хресну дорогу, один Христос і одна Плащаниця. Після Революції гідності люди теж дозволили собі на переміну власних сердець. Це стало відчутно і тому такий результат».

За час конфлікту дана історія розглядалася навіть у ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДІ З ПРАВ ЛЮДИНИ 

Раніше Церква розділила село на два ворогуючих табори, вгамовувати емоції яких часто приїжджає міліція.

Похоронну процесію не впустили до церкви

Релігійний конфлікт у селі Сосулівка триває більше 20 років. Коли у 1991 році багато церковних споруд на Західній Україні перейшли у власність греко-католицьких громад, прихожани попросили православного священика перейти на бік католиків. Духовний наставник селян відмовився, бо нібито вже присягав одній церкві і не буде відмовлятися від своїх слів. Частина людей підтримали священнослужителя і продовжували відвідувати храм. Інші ж організувалися у греко-католицьку спільноту і просили духовенство призначити на їхню парафію католицького священика. Тих, хто відколовся від православної громади, у сільський храм не впускали, тому католики відправляли свої богослужіння на подвір’ї церкви, під відкритим небом. Греко-католиків у селі менше, тому довелося поступитися місцем. Так минув не один рік. Люди зрозуміли: далі так бути не може.

Документально храм у селі Сосулівка належить греко-католицькій громаді. Про це свідчить довідка Львівського державного архіву, видана у 1994 році. У документі йдеться, що станом на 1938 рік церква Покрови Пресвятої Діви Марії була власністю греко-католицької громади і належала до Скальського деканату. Відповідно у 1991 році будівлю передано католицькій громаді. Це неодноразово підтверджено у судах, зокрема, Господарському та Європейському. Однак з часів незалежності України греко-католики ще жодного разу не переступали порога храму. Хоча до того разом усією громадою село відновлювало церкву від ерозії комунізму.

Найгірше доводилось, коли треба було відспівати покійника чи провести таїнство хрещення. Все доводилось робити на вулиці. Тоді на церковному подвір’ї люди встановили собі капличку. Умови не найкращі, адже споруду збили із листів шиферу. Взимку тут холодно, влітку – спекотно. У капличці поміщається лише половина греко-католицької громади. Решта – знову на вулиці.

Шокуючий випадок трапився влітку минулого року. Тоді у селі трагічно загинув молодий хлопець. Згорьована родина загиблого попросила православних дозволу відспівати дитину в храмі. Ті спершу погодилися, а коли вранці процесія прийшла до церкви, двері були зачинені. Старожили кажуть, що за останні 20 років таких випадків було чимало. Мешканка Дарія Вівсяник пригадує, як аналогічна ситуація трапилася в її родині. Перед смертю її мама, яка ходила до православного храму, попросила, щоб її похоронив греко-католицький священик. Жінка виконала волю матері. Та коли процесія прийшла до храму, їх не впустили.

У стані війни сосулівчани перебувають десятки років. Кажуть, на весіллі, хрестинах та забавах – усі разом: говорять, спілкуються, допомагають, а під церквою один від одного відвертаються. Храм Божий став яблуком розбрату між людьми.

Жителька села Сосулівка Ольга Дерій понад 20 років ходила до православної церкви. Та трохи більше року тому перейшла до католиків. Каже, зробити це змусила позиція православного священика. Якось на сході села, де вирішувались господарські питання, жінка виступила із закликом до односельчан об’єднатися у релігійному плані. А вже наступного дня до неї з’явився якийсь чоловік із погрозами. Мовляв, буде багато говорити, на неї знайдеться управа.

– Попри рішення судів передати храм католицькій громаді ми просимо у православних лише право на почергове богослужіння, – каже Ольга Дерій. – Така практика для сіл на Західній Україні є звичною. Лише на Тернопільщині є вісім населених пунктів, де служби відбуваються почергово.

Хто розколює громаду?

Ключі від храму знаходяться у православних. На жодні пропозиції останні не пристають і відчиняти церкву католикам не збираються. Останнім не залишається нічого іншого, як просто зламати замок і силою увійти в храм. Але люди переконані, що це не по-християнськи і ні до чого доброго не приведе. Щось ламати у церкві – не підноситься рука. І де гарантія, що, увійшовши раз, вони зможуть зробити це знову.

У неділю, 18 травня, католики черговий раз спробували домовитися з православними. Після церковного богослужіння у перших люди зібралися під храмом. Православна громада ж повідомила про це своєму духовному наставнику і попросила його не приходити на службу. Коли біля церкви зібралися дві громади, знову почалася перепалка.

– Вирішити цю проблему можна лише, знайшовши порозуміння між громадою села, – каже отець Володимир Заболотний (УГКЦ). – Ніхто не прийде у наш дім і не наведе нам порядок. Жодні рішення судів нічого не варті, якщо між людьми не буде злагоди та любові. Я особисто кілька разів спілкувався з духовним наставником православних. Пробував дійти спільної згоди, але поки результату ніякого. Ми згідні, щоб нам виділили кілька годи у неділю для богослужіння. Представники православної громади можуть бути на богослужінні і слідкувати за порядком.

Основний аргумент православних – у домі не може бути два господарі. Вони переконані, що коли пустити греко-католиків у храм, ті заберуть його і розкрадуть усе, що там є. Єдине, у чому погоджуються громади, з храму останнім часом пропало багато цінних речей. Серед них: позолочені чаші, ікони, райські ворота. Сторони кивають одна на одну, мовляв, ось хто забрав. Хоча, як це могли зробити католики, не заходячи до церкви, не зрозуміло.

Представник православних, який не захотів назвати свого імені, продемонстрував журналісту «Номер один» копію довідки з того ж таки Львівського архіву. У документі йдеться, що востаннє церва Покрови Пресвятої Діви Марії згадувалась як православна.

– Як вони можуть претендувати на церкву? – каже чоловік. – Де вони були раніше? Більше 20 років ми утримували храм, а зараз вони хочуть прийти на все готове. Чому не збудують свою церкву?

Марія Дерій переконує, що довідка, яку демонструють православні, підроблена, а працівника державного архіву, який її видав, звільнили.

Поки під церквою тривала сутичка між громадами, до храму прийшов наставник православних – о. Роман Глубіш. Люди вкотре попросили духовного лідера розсудити громаду і прийняти соломонове рішення. Але у відповідь почули: «Я тут нічого не вирішую. Як люди скажуть, так буде».

– Ви звикли, що священик у вас – наймит. Маєте свій храм, от і йдіть до нього, – ледь стримуючи емоції, звернувся до католиків о. Роман Глубіш. – Євангеліє гласить: розділи і владарюй. Ось вас розділили і над Вами владарюють.

До слова, православна громада написала акт відмови від почергового богослужіння. Цим документом люди офіційно засвідчили своє небажання йти на компроміс. Цей документ підписав о. Роман. Католики переконують, він перший, хто уникає діалогу, бо боїться втратити парафію. Подібне вже траплялося у сусідньому селі Росохач. Тамтешня громада солідарно прийняла рішення замінити о. Романа. Достатньо одного його слова, щоб православні змінили своє рішення, а він на службі каже: «Бийтеся і церква буде ваша», – розповідає Ольга Дерій.

Під часу конфлікту журналіст «Номер один» особисто чула, як о. Роман погрожував о. Володимиру, мовляв, той йому за все відповість, а разом з ним і його родина.

У єпархії УПЦ КП переконані, що у цій ситуації є лише один вихід – збудувати греко-католикам храм.

– Конфлікт у Сосулівці не єдиний, – каже представник єпархії о.Богдан. – Подібний випадок був у селі Хлопівка, поблизу Хоросткова. Там доходило до бійок, міліція приїжджала, але все вирішилось після того, як греко-католики погодилися збудувати собі власний храм. Православна громада пообіцяла їм у цьому допомогти. Яка там зараз ситуація – не знаю, але більше про конфлікти у цьому селі не чути. Почергові відправи нічого не вирішать, не внесуть миру і спокою у громаду, а ще більше провокуватимуть конфлікти. Адже не можуть бути в одному домі два господарі. Як ви собі уявляєте: тут православні собі заносять плащаницю, а за ширмою – греко-католики. Православна громада у Сосулівці є більшою, тому ніхто не має морального права їх виганяти з церкви. Коли греко-католики почнуть будувати церкву, у громади з’явиться спільна справа, а в ній народжується порозуміння.

О.Богдан каже, що греко-католики мають свій храм, хоч і тимчасовий. Крім того, поблизу церкви є приборство. Його можна реконструювати і переобладнати під церкву. Мовляв, усе можна вирішити, якщо забрати людський фактор і приборкати амбіції. На яких умовах фінансуватиметься будівництво, наразі у єпархії не уточняють і наголошують, що іншого виходу немає.

Люди неодноразово просили допомоги у державних органів, звертались у єпархіальні управління, але все безрезультатно. До слова, знаючи, що під церквою назріває конфлікт, сільський голова Сосулівки не вийшов до громади. По нього навіть відправляли автомобіль, але той їхати відмовився. Мовляв, нехай люди самі розбираються. Натомість на місце події для забезпечення правопорядку приїхали правоохоронці. Вони зафільмували словесну перепалку вірян і поїхали. Ще близько двох годин люди стояли під зачиненою церквою. Розуміючи, що злагоди їм не досягти, розійшлися. Храм відкрили лише по обіді. У цей день в селі були вінчання та хрестини, а ось недільна служба так і не відбулася. Католики готові годинами сидіти під церквою, аби тільки домовитись про почергове служіння. Вони переконані, що силою нічого не досягти, тому просять допомоги у влади та духовенства.

«Номер один» протягом двох днів кілька разів телефонувала начальнику управління

охорони культурної спадщини, релігій та національностей ТОДА Ігорю Кульчицькому, щоб дізнатися, яким чином влада може посприяти у вирішенні конфлікту. Однак чиновника на робочому місці застати так і не вдалося. Коли він буде, його секретар також не знала…

Зоряна Гарасимів (“Номер один»)

Коментарі

Залишити відповідь